І навіть не треба й говорити про те, що сиим духом перейняті імениті у свій час і переведені на всі европейск, мови романи "Mysteres de Paris", "Juif Errant", "Mysteres du People". Безсумнівно, варто згадати те, що с. писав їх у вигляді фейлетонів, що мали великий фуррор. Крім ідеологічного змісту, романи ці захоплювали драматичним викладом, фантастичністю, складністю інтриги, драматизмом і нежданностью нескончаемо різних епізодів. Для сучасного читача романтичні вимисли С., з їхньою повною зневагою до правдоподібності зображених подій і до психічної правди, представляють не досить ентузіазму, але в історії літератури романи С. зберігають значення, як продукти такого ж плину, до якого ставляться соціалістичні романи Жорж Занд, "Miserables" Гюго й ін. добутку того ж роду. С. написав ще "Les Sept Реches Capitaux", "Les Enfants de l'amour", "Gilbert et Gilberte", "Les filles de Cain", "Ferdinand Duplessis", "La famille Geoffroy" і мн. ін. Замолоду він склав, у співробітництво з іншими особами, кілька водевілів і драм ("Le fils de l'homme", "Pierre Le Noir", "Le Secret d'etat" і ін.), a впocледcтвии переробив для сцени якісь свої романи ("Lautreaumont" "Juif Errant" і ін.). Його обрання в члени законодавчих зборів (1850) злякало буржуазії, стривожену подіями 1848 г.; але видатної ролі в політичному житті йому зіграти не вдалося. 3. Бетерова.
Сюїта - твір, що полягає з ряду прадавніх танців, розташованих у відомому порядку. У древную С. входили аллеманд, куранта, сарабанда, жига й інші танці. Усі ці танці писалися в простих формах і в одній тональності. Коли в С. входили не одні танці, а ще арія, увертюра, токата та ін., те така послідовність п'єс називалася партитой. Уявите собі один факт про те, що особливо чудові С. і партиты для оркестру або окремих інструментів І.С. Баха. С. новітніх композиторів за формою мають не багато загального із прадавньої С.: вони містять усередині себе не ряд танців, а ряд п'єс ус якого змісту, що мають найменші розміри, чому частини симфонії. Тональності їх різні, але перебувають у близькій спорідненості з головною тональністю, у який пишуться 1-ая й крайня частина С. У новій С., внаслідок відносно малого розміру частин, їх більше, чим у симфонії. Посередині новітніх С. особливо чудова 3-я С. для оркестру Чайковського. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що ряд окремих самостійних уривків з балету або опери, що виконуються в концерті оркестром, у дійсний час прийняте також іменувати С. В. С.
Табель про ранги - закон про порядок гос служби., виданий у Рф Петром Величним 24 січня 1722 г. Існує припущення, що ідея про видання, як багато виражаються, подібного закону була подана Петру Лейбницем. Сам Петро прийняв роль у редагуванні цього закону , у базу якого лягли запозичення з "розкладів чинів" королівств французького, прусского, шведського й датського. Своїми руками виправивши попередній проект, Петро підписав його 1 лютого 1721 г., але повелів, до цього опублікування, внести його на розгляд сенату. Не вважаючи сенату, Т.