дар'ї. Устя ріки захаращене мілинами й прикрите остр.Кіс-Арал, що утворювалися від маси піску й мулу, що виноситься С. дар'єю в море. З 3-х рукавів найбільше або найменш доступний середній, але в ньому на фарватері буває менш 21/2 фт. у низьку воду й 4 - у вищу. Зрошувальне значення нижнього плину С. дар'ї - мізерно: у Казалинском і Перовском уу. зрошується менш 30 - 40 тис. дес. Усього водами басейну С. дар'ї зрошується у Ферганській і С. дарьинской областях близько 1050000 дес., тобто 2/3 усієї зрошеної площі в Туркестані. Леденіє С. дар'я в Казалинска наприкінці листопада, а розкривається наприкінці березня, у Чиназе із середини січн. до половини фев., а в Ходжента часто зовсім не леденіє. В 1877-78 рр., при морозі до 25, С. дар'я в Ходжента й вище промерзнула 3 груд., а розкрилася наприкінці січн. Вода в С. дар'ї жовта, мутна від маси, як усім відомо, зважених піскових і лесових часток, але досить смачная й здоровіша. Берега ріки величезну частину роки мертвотні й пустельні; мириады мошок, ґедзів і комарів спонукують номадів іти у весняну пору в степ і ворачиваться до С. дар'ї тільки в окт. В очеретах і заростях по берегах р. водиться незліченна величезна кількість фазанів, кабанів, гусаків, качок і інших звіриних; часто попадаються й тигри. Судноплавство по С. дар'ї в дійсний час полягає практично тільки в сплаві лісу, з 50-х же рр. по середину 80-х XIX ст. на р. було казенне пароплавство (аральская флотилія), улаштоване з військовими цілями, для перевезення казенних вантажів меж фортами до Чиназа. Пароплавство було засновано в 1853 г., коли в зміцненні Раиме були спущено два 1-ые пароплава - "Перовский", в 40 сил, і "Обручев", в 12 сил. В 1878 г. состав аральской флотилії був наступний: 6 буксирних пароплавів, 9 сталевих барж, 10 баркасів, 16 інших гребних судів, 8 сталевих поромів і 1 пловучий дока. Усе знають те, що пароплави й баржі мали артилерійське озброєння. Внаслідок значите даних витрат на зміст, труднощі плавання по С. дар'ї, що й змінилися критерій із замиренням краю, аральская флотилія була скасована й частина судів її передана в знову утворену Амударьинскую флотилію.
Сичі - так іменують вообщем маленьких сов, основним же образом два види їх, що ставляться до двом різним родам,. Athene noctua і Nyctala tengmalmi. Athene noctua, С. або сирин домовик, водиться в південній половині Poccии, у всій Західній Європі до Скандинавії, а на схід від Poccии, починаючи від Кавказу й Персії через усю центральну Азію до Китаю. Як указує заголовок, він охоче селиться близько людини на горищах під дахами, також у дуплах садів і маленьких гайків. Загальний тон строкат, що відповідає для сов, розцвічення - зверху cеpo-коричневий, знизу білуватий. Дзьоб жовтуватий. Довжина 22 стм. гніздо представляє ординарну підстилку для яєць із прутиків, вовни й пір'я. Полює нічкою й деньком за мишами й комахами пореже за маленькими птахами. Рід сиринів (Athene), до якого ставиться близько 40 видів, що живуть лише в східній півкулі, різниться неповним лицьовим диском, відсутністю вушних пучків пір'я й роздутої восковицей з поперечно-овальними ніздрями.