Близько 100 г. до Р. Хр. він написав свій відомий твір "De jure civile" (18 книжок), у якому в 1-ый раз виклав це право в періодичному порядку, покоившемся на спільній розробки споріднених юридичних понять, на противагу старенькому законному порядку, що представляв ординарну інтерпретацію законів у їхній офіційній послідовності. Юридичні визначення й формули Квінта Муция С. відрізнялися незвичайною комбінацією стислості, ясності й добірності формулювання. Філософська ідея посприяла йому внести єдність у майже всі особистий визначення, виразити їх у найбільш загальній формі й витягти з їхні новітні юридичні наслідки (напр. praesumptio Muciana, cautio Muciana і т.п. формулювання, що збереглися з його іменуванням). Коли його батько був одним з перших юристів, що почали літературну інтерпретацію норм цивільного права, то Квінт Муций С. може бути названий основоположником науки цивільного права. 3) Квінт Цервидий С., юрист 2-ой половини II століття по Р. Хр., грек по походженню, що написав 40 книжок Дигест і 6 книжок "Responsa", у яких розробляв право казуистически, даючи прямі, але не цільові відповіді на майже всі юридичні вопросцы. При Марку Аврелії, у якості члена його ради, був основним його асистентом і керуючим при дозволі юридичних вопросцев. Конкретними учнями Цервидия С. були правитель Септимий Північ і відома юрист Папиниан, а також, повидимому, Павло й Трифонин, що називають Цервидия "Scaevola noster". cm. Kruger, "Gesch. der Quellen" (Лпц", 1888)1 Муромцев, "Цивільне право старого Рима" (М., 1883); Sohm, "Institutionen"; Karlowa, "Rom. Rechtsgeschichte". В. H. Сципион (Scipio) Публий Корнелій Африканський Старший - один із замечательнейших римських полководців. Народився близько 235 г. до Р. Хр. Під час битви під р. Було б погано, якби ми не відзначили те, що тичино виручив власного батька. Опосля Канської поразки С., минулий начальником легіону, примусив Цецилія Метелла і його однодумців, у розпачі, що задумали було покинути Італію, отрешиться від цього плану. 22 років від роду був вибраний в эдилы. Коли його батько й дядько загинули в Іспанії в боротьбі з карфагенянами й ніхто не бажав обійняти посаду головнокомандуючого тамтешніми римськими силами, двадцатичетырехлетний С. виступив кандидатом і був одностайно вибраний на цей відповідальний і страшний пост. Поруч блискаючих фурроров С. виправдав довіру власних громадян. Не дивлячись на те, що йому доводилося мати справа з такими опытнейшеми супротивниками, як Газдрубал, нащадок Гизгона, Газдрубал, нащадок Гамилькара (брат Ганнибала), і Магон, С. діяв надзвичайно успішно: він побрав Новітній Карфаген, розбив під Бекулой Газдрубала, нащадка Гамилькара, після цього крайній пішов в Італію на допомогу братові (208); у наступному році С. там же розбив іншого Газдрубала й рівномірно підкорив Риму величезну частина Іспанії. Не вважаючи військових талантів, він виявив також значимі дипломатична можливості, уміло розташовуючи іспанських аборигенів на користь Рима, шляхетною відозвою з ними. Успіхи С.