чи Ћедве можна в≥дшукати 2-3 критик≥в, ¤к≥ б були повн≥стю згодн≥ меж собою в≥дносно авторства й часу походженн¤ тих або ≥нших документ≥в, а також ≥ самого состава документ≥в, роздр≥бнюваних так, що часто одна половина в≥рша приписуЇтьс¤ одному творцев≥; ≥нша - ≥ншому, хоча меж загальними половинами немаЇ н≥ др≥бноњ в≥дм≥нност≥ н≥ по сут≥, н≥ по стилю. « розширенн¤м б≥бл≥йних ≥ ≥сторико-археолог≥чних п≥знань ви¤вилос¤, що теор≥¤ ¬елльгаузена погр≥шаЇ в майже вс≥х ≥стотн≥ пт. “ак, самий розпод≥л ѕ. на документи элогиста ≥ Їгов≥ста дуже похитнулос¤ внасл≥док в≥дкритт¤ в прадавн≥х вавилонських клинописах (неодм≥нно до-моисеева походженн¤) сп≥льного ≥снуванн¤ тих самих "документ≥в", ¤к≥ приписувалис¤ критикою р≥зним творц¤м. Ќев≥дпов≥дн≥сть, начебто б, ѕ. Їврейськ≥й культур≥ час≥в ћойсе¤ спростоване египтологическими й ассириологическими досл≥дницькими роботами й в≥дкритт¤ми, що довели, що Їгипт¤ни й ассири¤не волод≥ли в часи ћойсе¤ широкою л≥тературою. Ѕуло б протиприродно вважатис¤, що Їврейський люд, живучи посередин≥ цих народ≥в ≥ перебуваючи в незм≥нному сп≥лкуванн≥ з ними, залишавс¤ малограмотним ≥ здичав≥лим. ѕрипущенн¤ ¬елльгаузена, що установа девитства було справою вже п≥зн≥шим, спростовуЇтьс¤ тем фактом, що ™гипет, що служив дл¤ Їврењв колискою њх культури, мав строго вироблену ≥Їрарх≥ю, вплив ¤коњ не могло не в≥дбитис¤ й на рел≥г≥йн≥й орган≥зац≥њ юного народу. ”се це дуже похитнуло теор≥ю ¬елльгаузена, ≥ в зах≥дноЇвропейськ≥й л≥тератур≥ почалас¤ реакц≥¤ проти захоплень негативноњ критики, на користь позитивноњ, звичайноњ думки.
Ћ≥тература. Ќе вважаючи коментар≥в до Ѕ≥бл≥њ, б≥бл≥йних словник≥в пор≥вн. Hengstenberg, "D. Authentie d. Pentateuchs" (1836 - 1839); Graf, "Gesch. Bucher d. ј. “." (1866); Reuss, "Geschichte d. b. Schriften" (1881); Sayсе, "Higher Criticism and the Monuments"; статт≥ професор≥в якимова, ≈леонского, Ћопухина й ≥н.
ј. Ћ.
–а - верховне божество старих Їгипт¤н. ≤м'¤ це значить "сонце", богом ¤кого й був –. ÷ентром культу був »лиополь, де –. був отожествлен з “умом ≥ де йому були присв¤чен≥, ¤к його вт≥ленн¤, птах фен≥кс, бик мневис ≥ обел≥ск. ¬ ≥нших рел≥г≥йних центрах –а з≥ставлений з м≥сцевими божествами св≥тла: јмоном (у ‘ивах), п≥д ≥менуванн¤м јмона-–., ’нумом (в Ёлефантине) - у форм≥ ’нума-–а, √ором
- у форм≥ –а-√армахиса.  райнЇ пор≥вн¤нн¤ було особливо всепоширене. «розум≥ло к≥лька легенд про це божество, що збереглис¤, не вважаючи випадкових зам≥ток ≥ нат¤к≥в у р≥зних рел≥г≥йних зб≥рниках ≥ незл≥ченних г≥мнах, в особливому пап≥рус≥ туринского музею, у написах на ст≥нках гробниць цар≥в 19 - 20 дин. ≥ ≥н. « них видне, що –а значивс¤ нащадком перв≥сного хаосу Ќун ≥ до св≥тобудови перебував у ньому разом з божествами стих≥й. ѕот≥м в≥н, " найб≥льш величний, чому произведший його, найб≥льш старий, чому, що народили його", вийшов з Ќун на тому м≥сц≥, де пот≥м з'¤вилос¤ м≥сто ¬еличне ≈рмополь, ≥ отут, посде перемоги над силами мороку, повел≥в своњм словом восси¤ть св≥тла ≥з кв≥тки лотоса. ѕот≥м –а зробив ≥з себе пари бог≥в: Ўу й “ефнут, в≥д ¤ких народилас¤ новенька пара,  еб ≥ саме Ќут - земл¤ й небо, предки ќсириса ≥ його циклу.