як у римл¤н, так ≥ в германц≥в був звичай укуп≥ ≥з загиблим класти в гробницю ≥ його перстень^-перстень-друк-перстень. ’оронител≥ царських ≥ мун≥ципальних печаток носили њхн≥й час в≥д часу на шейку. ƒо VIII в. уживали здеб≥льшого однобок≥ печатки, але з ’ у. њх стали т≥снити подв≥йн, що вис¤ть на снурках або, що приклеювалис¤ до пергаменту, до паперу. ѕечатки були свинцев≥ (печатки булли, що називалис¤ так в≥д свинцевих кульок, через ¤к≥ просмикувавс¤ снурок ≥ п≥зн≥ше вибивалос¤ зображенн¤), золот≥ (у найр≥дших вар≥антах), ср≥бний, бронзов≥, олов'¤н≥, восков≥ й сургучев≥. Ќе вважаючи воскових ≥ сургучевих, ус≥ печатки були вис¤чими й нос¤ть у зах≥дн≥й —. заголовок sigilla pendentia або sigilla. ¬они прив≥шувалис¤ наприк≥нц≥ грамот, негайно опосл¤ п≥дписи, на снурке лл¤ному або шовковому або на клаптику пергаменту або шк≥ри.  оли печаток було трохи, те при розм≥щенн≥ њх додержувалис¤ положенн¤ й званню хаз¤њв. ‘орма печаток була дуже р≥зноман≥тна: вони були кругл≥ (давньоЇгипетськ≥), овальн≥, довгаст≥, трикутн≥, квадратн≥, шестикутн≥ й ≥н.  ол≥р воску печаток р≥знивс¤ по г≥дност≥ ос≥б ≥ по роду справ. ѕраво друкувати червонуватим воском становило приналежн≥сть пана й ос≥б, ¤ким дана була ц¤ перевага. ѕатр≥арх константинопольський друкував своњ грамоти заур¤дно чорним воском. ƒрукувати блакитним ≥ лазоревым воском значилос¤ перевагою в XVI ≥ XVII вв. Ќа печатках були зображенн¤ емблем, привласнених власникам, напису у форм≥ наставл¤нь, правил ≥ ≥н., зображенн¤ ос≥б хаз¤њв ≥ т.п. ќсобливо р≥зноман≥тн≥ були емблеми або знаки. ” кожн≥й держав≥ були ≥ Ї особлив≥ мун≥ципальний печатки, ¤к≥ розд≥л¤ютьс¤ здеб≥льшого на три види: величезн≥, середн≥ й мал≥: 1-ые - дл¤ найб≥льш принципових документ≥в, б≥льшою м≥рою законодавчих акт≥в ≥ ≥нтернац≥ональних трактат≥в, а 2-ые й трет≥ - дл¤ найменш принципових ≥ нав≥ть дл¤ лист≥в государ≥в. ” ¤кихось державах дл¤ особистого споживанн¤ государ≥в Ї особлив≥ особист≥ печатки (¬еликобритан≥¤, Ќ≥дерланди й ≥н.). «деб≥льшого хоронителем гос печатки буваЇ м≥н≥стр або м≥н≥стерство юстиц≥њ, пот≥м м≥н≥стерство закордонних справ (у Ѕавар≥њ, Ќ≥дерландах, ¬юртембергов≥ й Ўвец≥њ) ≥ державне м≥н≥стерство (ѕрусс≥¤). “ато римський маЇ печатку, що носить його родовий герб; вона додаЇтьс¤ до папських грамот ≥ до трактат≥в. ” статс-секретар¤ тата - особлива печатка. ” Ўвейцар≥њ збер≥ганн¤, ¤к заведено виражатис¤, гос печатки належить канцел¤р≥њ союзноњ ради.
¬ Poccии 1-ые згадуванн¤ про печатки перебувають у договорах ≤гор¤ й —в¤тослава ≥з греками. « контракту 945 г. дов≥даЇмос¤, що посли наш≥ повинн≥ були мати печатки золот≥, а гост≥ (негоц≥анти) ср≥бн≥. ¬ 1006 м. ¬олодимир св., улаштувавши в≥льну торг≥влю меж болгарськими й рос≥йськими негоц≥антами, даровал тем ≥ ≥ншим, ¤к багато думають, особлив≥ печатки, на в≥дзначенн¤ кн¤з≥вського дозв≥л ≥ в посв≥дченн¤ званн¤ негоц≥ант≥в. —початку право мати печатка належало т≥льки величному кн¤зев≥, але, з роздробленн¤м –ус≥ на дол≥, воно поширилос¤ й на питомих кн¤з≥в. « адм≥н≥стративним розвитком –ф печатки зробилис¤ приналежн≥стю служивих людей р≥зного роду; њх мали також м≥стечка й накази.