Заголовок С. - грецького походження ( від гл. sjiggw- душити), але вистава взята можливо в єгиптян або ассирийцев) у яких С. - одна з повсякденних казкових фігур. По Гезиоду (Феогония, 326 і сл.), С. була дочкою Химери й Орера, по інших- Тифона і Єхидні. Особливо всепоширено було фиванское сказання, розроблене грецькими трагіками, які втілили в С. ідею боротьби людину з долею. Біля Фив демонстрували печеру в горі Фикион або Сфинпон, де, по переказу, жило це чудовисько. По фиванскому переказу, С. був посланий Герой, або Аресом, або Дионисом, для спустошення країни, на кару за вбивство Кадмом Аресова дракона (або за злодіяння Лаия). Притуливши в пещеpе нареченої гори, С. підстерігав минаючих і задавав загадку: "Хто прогулюється з ранку на 4 ногах, опівдні на 2-ух і вечірком на 3-х?" (розгадка - людей, у три пори його життя: у дитинстві, зрілому віці й старості). І навіть не треба й говорити про те, що при всім цьому сфінкс зобов'язувався, у випадку дозволу загадки, умертвити себе; загадки, що не дозволяли ж, він пожирав (або скидав з гори). Щоб позбутися даної для нас невдачі, Креонт, що правив державою із часу смерті Лаия, запропонував руку власної сестри Иокасты й з нею королівську владу тому, хто дозволити загадку. Загадка була дозволена Эдипом, який зробився царем і одружився на Иокасте, власної мами, а С. ринувся з гори. Зображення С. у мистецтві були різні: заурядно він мав погруддя дами й задню частину тіла якого-небудь звіриного (лева, змії, собаки та ін.), або передню частину тіла лева й задню частину тіла людину, з пазурами шуліки й крильми сокола. У новій поезії С. зробився емблемою таємничого, а також втіленням ідеї про суміжність мучення із задоволенням (порівн. вірш Гейне, "Das ist der alte Marchenwald!", у вступі до Iii-Му изд. його "Книжки пісень"). Порівн. Jeep, "Die Griechische Sphinx" (Б., 1854); Ilberg, "Die S. in der Griechischen Kanst und Sage" (Лпц., 1896). H. О.
Сфорца (Sforza) - імените італійське прізвище, що відіграло величезну роль в XV і XVI в. Заснував її Муцио Аттендоло, нащадок селянина з Романьи, що одержав прізвисько С. У ранешней молодості він зробив у дружину Адьберто де Барбиана, 1-го з основоположників кондотьерства, вирізнився хоробрістю й сам зробився вождем найманого війська. Загинув в 1424 г. на службі в неаполітанського короля. Йому, у якості кондотьера, успадковував його нащадок Франческо, який служив поперемінно Милану, Венеції й Флоренції й в 1450 г. хитрістю й насильством заволодів Миланом, посилаючись на права подружжя власному Біанкі-Марії, побічної дочки крайнього миланского барона із прізвища Висконти. Він правили Миланом 15 років з титулом барона. Йому успадковував його нащадок. Галеаццо-марія (розум. 1476), опосля якого влада дісталася малолітньому його нащадкові Джованни Галеаццо. Крайній, як уважають, був отруєний своїм дядьком Людовиком Мором, який і захопив владу над Миланом. Бажаючи стриматися на престолі, він схилив французького короля до втручання в італійські справи й викликав похід Карла VIII на Неаполь.