Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що пот≥м, при майбутньому досл≥дженн≥ критика в≥дшукала, що ¤к у самому ѕ., так ≥ в окремих його частинах або книжках немаЇ Їдност≥, а напроти, зауважуютьс¤ очевидн≥ сл≥ди авторства р≥зних письменник≥в, ¤к≥ писали в р≥зн≥ стол≥тт¤, з р≥зних точок зору й нав≥ть на р≥зних щабл¤х рел≥г≥йного розвитку. “ак, побачено було (ще јстрюком, в 1753 г., у його "Conjectures etc."), що сам≥ ≥мена Ѕога в р≥зних частинах уживаютьс¤ не схож≥: в одних частинах т≥льки або б≥льшою м≥рою зустр≥чаЇтьс¤ Ёлогим, а в ≥нших - ≤Їгова. Ќа ц≥й п≥дстав≥ уклали, що ѕ. пол¤гаЇ по останн≥й мер≥ з 2-ух р≥зних документ≥в, з ¤ких один, найб≥льше ранешний, належить "элогисту", ≥нший, найб≥льш п≥зн≥й - "Їгов≥стов≥". ÷ей св≥тогл¤д був п≥дхоплений н≥мецькими экзегетами рац≥онал≥стичноњ школи (Ёйхгорн, ƒе-¬етте, Ёвальд). ќстанн≥м выразителелем його виступаЇ ¬елльгаузен, ¤кий дов≥в запереченн¤ д≥йсност≥ ѕ. до крайнього ступен¤, в≥дкинувши нав≥ть д≥йсн≥сть дес¤тослови¤. Ќа шл¤ху власного розвитку критика пройшла к≥лька стад≥й ≥ в крайн≥й час в≥дшукала дл¤ себе вираженн¤ в 3-х здогадах. ѕо ¤кийсь ≥з них, так ≥менованоњ фрагментарноњ, ѕ. склалос¤ з окремих фрагмент≥в, ¤к≥ пот≥м з≥бран≥ були в одне ц≥ле, але зберегли сл≥ди колишнього власного стану в нер≥дких перервах, повторенн¤х ≥ т.п. (‘атер, √артман ≥ ≥н.). «догад ц¤ скоро була залишена, тому що найб≥льш ретельне досл≥дженн¤ знайшло сл≥ди чиЇњсь одн≥Їњ, редакторськоњ руки, що наклала трив≥альний в≥дбиток зовн≥шньоњ Їдност≥ на весь добуток. ¬исунута був ≥нший здогад, супплементарна¤, що намагаЇтьс¤ обірунтувати, що хоча у власн≥й баз≥ ѕ. ≥ представл¤Ї Їдн≥сть, але ц¤ база в р≥зн≥ стол≥тт¤ доповнювалас¤ р≥зними письменниками, при цьому книжка ¬торозакони¤ Ї вже зовс≥м п≥зн≥м доповненн¤м (¬гасав, Ѕлеек, ƒелич ≥ ≥н.). ѕо деф≥цитност≥ п≥дстав ≥ цей здогад зараз залишений (нав≥ть ≥ самим ƒеличем), ≥ б≥льшою поширен≥стю користуЇтьс¤ здогад документарний, ¤ка затверджуЇ, що ѕ. складене 2-м¤ або величезним числом комп≥л¤тор≥в з р≥зних документ≥в. ќкрем≥ критики допускають при цьому саму широку волю здогад≥в в≥дносно й самих укладач≥в, ≥ числа, ≥ вдач≥ документ≥в. ƒаноњ дл¤ нас здогаду тримаЇтьс¤ б≥льша частина нов≥тн≥х н≥мецьких богослов≥в рац≥онал≥стичноњ школи, на чол≥ ¤ких коштуЇ ¬елльгаузен. ¬они вважають, що ѕ¤тикнижие Ї добуток дуже п≥знього часу (близько вавилонського, м'¤ко кажучи, полону), на що вказують майже вс≥ анахрон≥зми, що начебто зауважуютьс¤ в ньому ( в≥дносно м≥сц¤ богослуж≥нн¤, обр¤д≥в, праздничков, под≥лу народу на мир¤н ≥ дух≥вництво ≥ т.д.). —вою теор≥ю ¬елльгаузен вт≥лив в "≤стор≥њ ≤зрањлю", у ¤кий увесь звичайний план св¤щенноњ або б≥бл≥йноњ ≥стор≥њ зазнаЇ сам≥й конструктивн≥й переробц≥. ” крайн≥й час виникло багато под≥бних библейско-≥сторичних досл≥дницьких роб≥т ≥ коментар≥в; останн≥м вираженн¤м цього напр¤мку з'¤вилас¤ так ≥менована "–≥знобарвна Ѕ≥бл≥¤" ( ауча), у ¤к≥й результати критичного анал≥зу наочно позначен≥ р≥зними фарбами печатки. ÷¤ сама р≥знобарвна Ѕ≥бл≥¤ й указуЇ, до ¤коњ крайност≥ можна д≥йти, тримаючись однобокоњ теор≥њ.