окр. займає 1-ое місце в Кутаїській губ.; в 1898 г. налічувалося 2790 плантацій, площею в 2632 дес., з яких зібрано 149417 пд. тютюну. Під виноградниками 2557 дес. Десь досить дуже розвинене бджільництво; на передгір'ях є пасіки по 200 вуликів. В 1891 г. у С. окр. налічувалося: рог. худоби 43000 гол., конячок 13490, буйволів 16000, овець 55000, кіз 40000, свиней 9000. Сир і молоко мають принципове значення як харчові товари. Кустарні промисли розвинені дуже слабко; десь у маленьких розмірах існує створення мідних і срібних виробів. Фабр. заводська індустрія практично не існує, за винятком тільки декількох досить значимих лісопильних заводів. Для закордонної торгівлі користуються практично тільки вітрильними судами, що вивозять кукурудзу, стройовий і виробний ліс (горішок, самшит і ін.), на суму вище 1200 тис. руб. раз у рік. Привіз через границю незначний. Гірнича справа лише ще виникає. С. округ ділиться на 4 ділянки: Гумистинский (центр - Сухум), Гудаутский (Гудаут), Кодорский (Очемчиры) і Самурзаканский (Окум) і містить усередині себе три колишні області: Абхазио, Самурзакань і Цебельду. Під іменуванням Самурзакани відома країна меж Ингуром і Гализгой; Абхазія простягнеться від Гализги до Гагр і від моря до головного Кавказького хр.; басейн верхнього й середнього плину р. Кодора йменується Цебельдой. В. М.
Суть. - Відношення С. предмета до його субстанції є відношення незмінних предикатів до незмінного ж суб'єкта. Таким образом стосовно субстанції відношення С. збігається з поняттям атрибутів. Але відношенням до поняття субстанції не з'ясовується у всій повноті зміст поняття С. Незмінні предикати предмета можуть існувати при різному ступені визначеності й всесталості його суб'єкта, і тому суть не постійно коррелятивна субстанції. Предмету може бути приписуване невизначене, не зведене до виразності думки буття - і такому невизначеному й невиразному суб'єктові можуть, тем не найменш, належати незмінні характеристики, що становлять його С. З іншої сторони, предмет може заздалегідь мати для думки тільки умовні всесталість і самостійність, тобто субстанціальність його, що можливо заперечується й, все-таки, йому можна приписувати постійну природу або С. Це крайнє судження показує на неправильність протилежності, що надзвичайно нерідко зустрічається у філософії, меж С. і явищем. Явище все є те, чому належить не буття в чіткому значенні цього слова, але існування, тобто буття обумовлене, залежне. Не маючи, таким образом, саме усередині себе субстанції, явище, але, також має свою С., тобто незмінні предикати. Як випливає, протилежність існує не меж явищем і С., а меж явищем і тем сущим, яке служить першоджерелом явища, або, мабуть, меж С. явища й С. цього сущого. Ця ізюминка понята С. можливо коротко виражена так, що для С., як незмінного предиката, потрібний суб'єкт логічний, але немає необхідності в суб'єктові реальному. , С. збігається з тим, що в логіку називається істотними ознаками поняття; усяке розкриття змісту поняття загалом, стверджувальному, категоричному судженні є розкриття С.