До перших ставляться: а) дружині або жінковбивство, 6) нанесення одним С. іншому каліцтва, ран, тяжких побоїв або інших катувань і мучень, в) позбавлення волі, г) спонукання або примус одним С. іншого до злодіяння - у всіх цих варіантах покладені в законі покарання височіють у мері або в ступені ( при позбавленні волі - на 3 ступені); д) звідництво подружжям власних дружин - карається урівень із звідництвом родителями дитинок; е) нанесення одним С. іншому не тяжких побоїв і вообщем насильные діяння 1-го С. над іншим караються як звичайне насильство (реш. угол. кас. деп. 1870 г. № 1522), а образа честі й небезпеки меж С. по нашому законодавству некарані (contra - Таганцев). Справи про крадіжку шахрайстві й присвоєнні майна меж С. починаються не по іншому, як по скарзі потерпілого, і можуть бути, що кінчається примиренням. - До особливих злодіянь проти союзу шлюбного ставляться перелюбство й запекла відозва меж С., яке передбачалося ст. 1583 улож. про нак. изд. 1866 г., але законом 26 квіт. 1871 г. виключено з кодексу Сурбаран (Франсиско de Zurbaran) - испанск. живописець, род. у містечку Лафуэнте-Де-Кантос (в Эстремадурск. пров.) в 1598 г.; разум. у Мадриді, можливо, в 1662 г. Навчався в Севільї в X. де-лас-роэласа, якого скоро затьмарив мистецтвом, зробившись ледве чи не самим звичайним представником іспанської школи відносно передачі релігійного екстазу, духовного розтрощення й мрійливого настрою, так само як і відносно сили й природності колориту. На самому початку власної діяльності поставивши для себе за правило писати не по іншому, як з натури, він не відступав від цього правила протягом усього власного життя. Композиція в його картинах, при коректності малюнка, по більшій частині легка й містить у для себе надзвичайно мало фігур, що різняться шляхетністю, поставлених у природні, звичайні пози й відмінно задрапірованих. У колориті й світлотіні С. наслідував Мікеланджело так-караваджо ( внаслідок чого ж був прозваний іспанським Караваджо) повідомляючи фронтальному плану разючу рельєфність через порівняння потужного світла із глибокими тінями. До 1633 г. С. трудився безперериване в Севільї, наділяючи своїми добутками тамтешні церкви й монастирі, а цього року відвідав Мадрид, де одержав титул придворного живописця; опосля того він працював в Xepecе й Севільї, і в 1650 г. знову з'явився в Мадрид, щоб написати для палацу Буэнретиро серію картин, що зображують подвиги Геркулеса (зараз наход. у мадридск. музеї дель-прадо). Майже всі добутки цього чудового живописця пропали при скасуванні испанск. монастирів, для яких були виконані, або розійшлися по різних галереях. Все-таки й досі Севілья особливо багата його картинами. У тому провинциальн. музеї зберігається, меж іншим, найкраща із усіх робіт С. - "Апофеозу св. Фоми Аквінського". Важливі його добутки в інших місцях: "Бачення св. Петра Неласкского" і "Чарівництво св. Касильды" (у мадридск. музеї дельпрадо), "Св. Петро Ноласкский і Раймунд Пеньяфортский", "Св. Аполлінарія" і "Похорон єпископа" (у луврск.