Полягає вона або в богословському й філологічному тлумаченні зібраного матеріалу, або в спробах злити в один звід увесь наявний матеріал і обробити по одній системі. Найбільш відомі вчені - Абуль-Хасан Разін аль-дабдари (мозок. 1139), який, без коментарів, звів 6 збірників в один; Імам Мадждеддин Мобарак ибн-адь-асир (мозок. 1210), брат відомого історика, переробив роботу Разіна, розташувавши переказу в найбільш комфортному порядки й постачивши їх філологічними роз'ясненнями; енциклопедист Союты (розум. 1505) склав "Збірник Збірників", куди без критики ввійшли й 6 канонічних книжок, і 10 "моснадов" (зборів, зв'язаних іменуванням 1-го якого-небудь передавача), і різні богословські тлумачення. Усі ці С. зізнаються лише правовірними мусульманами, так наз. сунітами В шиїтів є свої власні хадисы, найбільш пізнього походження й з найбільш колоритними підробками; до складу шиїтських збірників входять хадисы не лише про Мохаммеде, та й про Алии і його нащадках-імамах, діяння й виречення яких значаться в шиїтів, що мають силу закону. Збірник шиїтських переказів-" Хеят-Ель-Колюб" ("Життя сердець", Тегеран, 1864-71 г.). Історія С. серйозно, всебічно й критично розглянута Гольциэром у його "Muhammedanische Studien", т. II, стор. 1-420 (Галлові, 1890). Див. ще Sprenger, "Ueber das Traditionswesen bei den Araben" ("Z. D. M. G.", X); Salesbury, "On the science of muslim tradition" в "Journ. of the American Orient Soc." (VII, 86); Dozy, "Essai sur l'hist. de l'islam." (II., 1879). Hoфаль (Nauphal), в "Legislation musulmane". дає ряд захоплюючих зауважень про хадисах. Библиoгpaфичecкий покажчик усяких печ. изд. і рукописів див. у Броккельмана, "Gesch. d. агаb. Litteratur" (т. I, стор. 156- 168, Веймар, 1898). Историкобиографические відомості про хоронителів і дослідників переказів - в ибнхалликана, Хаджі-Хальфы, Союты (изд. Вюстенфельд: "Liber classium virorum, qui Corani et Traditionum cognitione excelluerunt auctore Dahabio", Геттінген 183334).
А.Кримський.
Подружжя ( кримінальне право). - Особливі справи, установлювані шлюбом меж С., викликають спочатку необхідність звільнення 1-го із С. від покарання за приховування й недонесення про злодіяння, що відбулося, іншого; але ця пільга не поширюється на злодіяння муніципальні. Необхідно відзначити те, що покарання 1-го із С. за недонесення про злодіяння, що готується, іншого миниатюризируется по розсуду суду. Більша частина злодіянь, чинених одним С. стосовно іншого, переслідується не по іншому як по скарзі потерпілого, при цьому допускається примирення; лише більш тяжкі злодіяння (напр. убивство, позбавлення волі й т.п.) переслідуються в порядку суспільного обвинувачення. При розгляді справи трибуналом, викликаний у якості очевидця С. обвинувачуваного мають право отрешиться від дачі показань, а у варіант згоди віддати показання допитується без присяги. Зрештою, кожному із С. надане право порушувати клопотання про поновлення справи, по якому засуджений інший С. Злодіяння проти союзу шлюбного можуть бути розбиті на загальні й особливі.