в 820 г., пр¤мо визнавав, що обман, що спри¤Ї слав≥ й росту ≥сламу, морально дозволений). —лухач≥ сахабов (в 1-го јбу ’орейры њх було до 800), учн≥ слухач≥в ≥ т.д., люди р≥зних нац≥ональностей, б≥льшою м≥рою перси, продовжували збер≥гати засвоЇн≥ хасиди й винаходити нов≥тн≥, засобом ¤ких час в≥д часу св≥домо, а част≥ше беззв≥тно виконувалос¤ примиренн¤ грубуватоњ догматики  орану з найб≥льш тонкими й поболее ф≥лософськими доктринами колишньоњ рел≥г≥њ, ¤к заведено, перетворених скорених народ≥в ≥ приноровление приписань нап≥вкочового, перв≥сного ≥сламу до норм розвитий, цив≥л≥зованому житт¤. ” куций час мусульманський мир заповнивс¤ великою масою переказ≥в; вони суц≥льно й поруч суперечили духу  орану, суперечили одне ≥ншому - ≥ в той же час претендували на законодавчу силу в област≥ существеннейших пт мусульманського в≥ровченн¤ й найважлив≥ших юридичних в≥дносин. «бер≥галис¤ перекази проф передавачами (мохаддисами), надзвичайно нер≥дко самозваними й пост≥йно безконтрольними, ≥ пов≥домл¤лис¤ усно; кожний переказ зобов'¤зано було супроводжуватис¤ иснадом (букв. "опорою"), тобто ланцюгом ≥мен передавач≥в ("це ¤ чув в≥д такого те, а той в≥д такого- те, ≥ т.д., а крайн≥й - в≥д такого-те сахаба"), ≥ хадис без иснада значивс¤, що не мають лег≥тимноњ сили. «годом иснад робивс¤ довше й складн≥ше дл¤ усного запам'¤товуванн¤, так що наприк≥нц≥ I в. —аме-—обою зрозум≥ло, гижры при досл≥дженн≥ хадисов допущен≥ були допом≥жн≥ записи; з таких запис≥в р≥зного зм≥сту, згрупованих близько ≥мен≥ 1-го ¤кого-небудь передавача (це так паз. "моснады") або дотичних 1-го ¤кого-небудь пт, складалис¤ ц≥л≥ зошити, далек≥ науковоњ класиф≥кац≥њ або критики. ” вид≥ публ≥чноњ значимост≥ хадисов хал≥ф ќмар II (717-719) - один з тих де¤ких ќмей¤дов, ¤к≥ сприймали до серденька ≥нтереси ≥сламу, - замислив скласти зв≥д хадисов ≥ впор¤дкувати њх, але короткочасн≥сть його царюванн¤ перешкодила йому що-небудь зробити. «адачка ц¤ була зд≥йснена ≥мамами - частково арабами ( ¤к ћалик), а б≥льше персами, ¤к≥ фактично й зробили мусульманську догматику. "”торована стежка" ( аль-моватта), ƒоктори ибн-анаса (715 - 795), старавшегос¤ бути надзвичайно серйозним у вибор≥ переказ, уважаЇтьс¤ в мусульман першим, за часом, канон≥чним зб≥рником хадисов. "”торована стежка" не Ї спец≥ально зб≥рник переказ≥в про ћохаммеде: це - ц≥лий corpus juris, джерело так наз. маликитского права, де практично при кожн≥й глав≥, понад виписки з  орану й пов≥домлень про, що встановивс¤ мединской практиц≥, привод¤тьс¤ належн≥ юридичн≥ хадисы. 2-ой, ≥ прит≥м славнозв≥сний канон≥чний зб≥рник хадисов складений ≥мамом јбу-јбдаллахом аль-бохери (810-870) близько 840, г, ≥ йменуЇтьс¤ "—ахых" (="—правжн≥й"). ÷е - т≥льки зб≥рник переказ≥в, юридичних, обр¤дових, ≥сторичних, етичних; вони розм≥щен≥ систематично, по главах, б≥льшою м≥рою в тому ж пор¤дку, ¤к ≥ юридичн≥ твори (очищенн¤, молитва, зв≥стка ≥ т.д.). „исло переказ≥в, з≥браних Ѕохарием п≥д час його довгол≥тн≥х мандр≥в по мусульманськ≥й јз≥њ, дос¤гало 600000, але в≥н зан≥с у власний "—ахых" лише 7275, загальновизнаних њм за справжн≥.