∆овтуватий сектор назыв. першим св≥тлим сектором. 1-а¤ дуга все звужуЇтьс¤ й, зрештою, зникаЇ; у цей момент зауважуЇтьс¤ незвичайно жваве убуванн¤ денного св≥тла й наступаЇ к≥нець цив≥льних сут≥нк≥в. Ќе дл¤ кого не секрет те, що сл≥дом пот≥м завершуЇтьс¤ й 1-а¤ половина астроном≥чних сут≥нк≥в. ¬≥дразу ≥з зах≥дною зорею спостер≥гаЇтьс¤ й сх≥дна. ѕри наближенн≥ сонц¤ до обр≥ю небо на сход≥ маЇ гр¤зно-жовтий, а п≥зн≥ше мутно-пурпурний колер. Ќа даний момент же по заходу сонц¤ на ¬ показуЇтьс¤ попел¤сто-син≥й сектор, що представл¤Ї не що ≥нше, ¤к т≥нь земл≥. —ектор наз. першим темним сектором. ѕри поширенн≥ його вгору обмежуючий його зверху мутнопурпурный кол≥р звужуЇтьс¤ й перетворитьс¤ в нешироку смужку. ÷е 1-а¤ дуга сх≥дноњ зор≥. ќпосл¤ зникненн¤ њњ т≥нь земл≥ стаЇ невидною. 2-ые —. представл¤ють повторенн¤ тих же ¤вищ зор≥, але в найменш ≥нтенсивн≥й форм≥; спостер≥гаютьс¤: 2-ое с¤йво зор≥, 2-ой св≥тлий сектор, 2-а¤ дуга зах≥дноњ зор≥, 2-ой пурпурове св≥тло, 2-ой чорний сектор ≥ 2-а¤ дуга сх≥дноњ зор≥. ¬ообщем, час в≥д часу 2-ой пурпурове св≥тло буваЇ краще першого; у цей час предмети стають знову ¤сно видн≥. «никненн¤ жовтуватого сектору охарактеризовывает зак≥нченн¤ астроном≥чних —. „ас в≥д часу на тл≥ пурпурового св≥тла бувають видн≥ розб≥жн≥ в≥д сонц¤ син≥ або зелен≥ смуги. ÷е т≥н≥ в≥д хмар або ≥нших предмет≥в, що перебувають п≥д обр≥Їм. —ерйозного роз'¤сненн¤ вс≥х деталей зор≥ дотепер немаЇ. ∆овтувате, жовтогар¤че й червонувате розцв≥ченн¤ неба осторонь сонц¤ Ї насл≥дком поглинанн¤ атмосферою маленьких св≥тлових хвиль. ѕурпуровий кол≥р - п≥дсумок зм≥шанн¤ жовтогар¤чого й червонуватого кв≥т≥в з ф≥олетовим ≥ блакитним (часточки пов≥тр¤ в≥дбивають по переваз≥ промен¤ з маленькими хвил¤ми). ƒуже таЇмнича в≥рна (кругла) форма пурпурового кольору. ѕо  исдингу й ѕернтеру, це Ї ¤вище дифракц≥йне, але ми отут не можемо пом≥стити його роз'¤сненн¤. « ¤вищем пурпурового св≥тла зат≥сно з'Їднане ¤вище "паланн¤ альп" (Alpengluehen), спостережуване всього краще в крейдових ≥ сн≥жних горах, напр. у Ўвейцар≥њ. ¬оно пол¤гаЇ в тому, що при виникненн≥ на неб≥ пурпурового кольору ту ж розцв≥ченн¤ ухвалюють ≥ верх≥вки г≥р, ¤ка домагаЇтьс¤ б≥льшоњ ≥нтенсивност≥ п≥д час б≥льшоњ ≥нтенсивност≥ пурпурового св≥тла. “ак само ¤к ≥ крайн≥й, ≥ "паланн¤" альп розр≥зн¤ють 1-ое й 2-ое. ќпосл¤ потужних вулкан≥чних вивержень спостер≥гаютьс¤ ненормальн≥ зор≥ (оптичн≥ збурюванн¤ в атмосфер≥). ¬они р≥зн¤тьс¤ в≥д звичайних незвичайною ¤скрав≥стю вс≥х кольорових кв≥т≥в неба, а час в≥д часу й виникненн¤м нов≥тн≥х кв≥т≥в, б≥льшою тривал≥стю, також ¤кимись особливими ¤вищами, ¤к≥ заур¤дно не спостер≥гаютьс¤, напр. к≥льце Ѕишопа. ѕричина цих з≥р - вулкан≥чний поп≥л, речовина дуже роздр≥бнена, пористе, заповнене воднем ≥ ≥ншими газами, що високо п≥дн≥маЇтьс¤ ≥нтенсивними висх≥дними пов≥тр¤ними потоками, що мають м≥сце при виверженн≥, що й поширюЇтьс¤ на величезн≥ м≥сц¤ у вищих шарах. ќсобливо в≥дм≥нно досл≥джен≥ ( ислингом, ѕернтером, јрчибальди, ≈ссе й ≥н.) ц≥ ¤вища, що спостер≥галис¤ всюди на земл≥ опосл¤ найсильн≥шого виверженн¤ вулкана  ракатоа на п≥востров≥ яв≥ 27 серпн¤ 1883 г.