ќборотне маЇ м≥сце стосовно ранкових —., але початку њх, по досл≥дженн¤х √узо, √ельмана й ≥н. в≥дпов≥даЇ висота сонц¤ не-18, ¤к сприймали ран≥ше, а-15∞. “ривал≥сть —. залежить в≥д нахилу денних паралелей до обр≥ю; вона менша на екватор≥ ( дл¤ астрон. —. у середньому вив≥д 1 ч. 12 хв.), а б≥льша на полюсах ( близько 2 мес.). ѕоступов≥сть переходу в≥д денного св≥тла до н≥чноњ ≥мли роз'¤сн¤Їтьс¤ поступов≥стю в ослабленн≥, у м≥ру зниженн¤ сонц¤ п≥д обр≥Їм, св≥тла, в≥дбите, що перебувають над обр≥Їм пов≥тр¤. Ќа планетках атмосфери, що не мають, немаЇ й сут≥нк≥в.. “ривал≥сть —., меж ≥ншим, залежить в≥д висоти "оптичного" меж≥ атмосфери, ≥ напроти, висота меж≥- в≥д ступен¤ прозорост≥ пов≥тр¤, приемущественно, в≥д г≥дрометричного стану його й к≥лькост≥ пили, особливо у вищих шарах атмосфери.  оли пов≥тр¤ волог≥ше (относит. вл.) або найб≥льш забруднений пилом (опосл¤ потужних вулкан≥чних вивержень), —. тривал≥ше. « ранку в≥дносить, волог≥сть пов≥тр¤ менше, чим веч≥рком а в л≥тню пору менше, чим у зимову пору, чому ранков≥ —. коротше веч≥рн≥х, а л≥тн≥ коротше зимових. ѕо т≥й же причин≥ тривал≥сть —. зростаЇ при наближен≥ до даного м≥сц¤ циклону. “ому що з одн≥Їњ сторони область циклону у верхн≥х шарах ще найб≥льш всепоширена по горизонтальному напр¤мков≥, чому в нижн≥х, а з ≥нший г≥дрометричний стан вищих шар≥в атмосфери чудовим, хоча ще не багато досл≥дженим образом ≥ з'Їднане не лише з одним циклоном, але ≥з циклон≥чною вдачею найб≥льше або найменш тривалого пром≥жку часу, те, визначаючи з≥ спостережень тривал≥сть —., можна судити про прийдешню погоду за тривалий час уперед. Ќа ск≥льки принципово щодо цього п≥знанн¤ вологост≥ вищих шар≥в, демонструють досл≥дженн¤ ћонтиньи, що визначав њњ по мигот≥нню з≥рок, що й усп≥шно пророкував таким образом посуху або, ¤к б≥льша частина з нас пост≥йно говорить, дощову погоду на нисколечко тижн≥в уперед. —. у горист≥й м≥сцевост≥ коротше, чим на р≥внин≥. ѕ≥д час —. небо по черз≥ сприймаЇ р≥зн≥ кольоров≥ кольори. ÷е ¤вище йменують зорею. ¬≥дпов≥дно сут≥нкам, зорю розр≥зн¤ють веч≥рню й ранкову. ¬они под≥бн≥ меж собою, т≥льки х≥д кольорових кв≥т≥в оборотний.  райн≥ спостер≥гаютьс¤ не т≥льки лише в зах≥дн≥й, та й у сх≥дн≥й частин≥ неба й розпадаютьс¤ на р¤д ¤вищ, ¤кий ми розгл¤немо зг≥дно з описом звичайноњ веч≥рньоњ зор≥, зробленому Ѕецолдом. ѕри наближенн≥ сонц¤ до обр≥ю нижн¤ частина зах≥дного неба р≥вном≥рно сприймаЇ б≥луватий колер, ¤кий пот≥м переб≥гаЇ в золотаво-жовтий, а в самого обр≥ю в червонуватий; над сонцем небо видастьс¤ ¤к би прозорим. ” момент заходу. сонц¤ жовтуватий кол≥р переб≥гаЇ в жовтогар¤чий, а прозоре м≥сце зростаЇ в горизонтальних разгарах ≥ переб≥гаЇ у св≥тлу смугу, ≥меновану с¤йвом зор≥. ¬≥дразу ≥з сиим на большенный висот≥ виникаЇ кругле рожеве або, правильн≥, пурпурова пл¤ма, ¤ка, стр≥мко зб≥льшуючись, видастьс¤, що спускаютьс¤ позад жовтуватоњ частини неба. —коро пурпурове розцв≥ченн¤ робитьс¤ дуже ≥нтенсивною ( при висот≥ сонц¤-4∞). ÷е 1-ый пурпурове св≥тло. „ерез ¤кийсь час в≥н перетворитьс¤ в нешироку смужку, що в≥дмежовуЇ зверху жовтуватий сектор ≥ ≥меновану першою дугою зах≥дноњ зор≥.