в 83 г., на чол≥ сорокатис¤чного в≥йська, вернувс¤ в ≤тал≥ю, здолав 1-го з консул≥в, Ќорбана, у г. “ифата, а в≥йсько ≥ншого, —ципиона, схилив до переходу на його сторону. ” тому ж роц≥ в≥н розбив молодшого ћар≥¤ при —аврипорте, а, що пол¤гало практично т≥льки ≥з самнитов в≥йсько - у ст≥нок –има, ≥ чер≥д, таким образом, власником столиц≥. ўоб зм≥цнити своЇ положениe, задовольнити почутт¤ помсти й винагородити власних прихильник≥в в≥н почав так назыв. проскрипц≥њ, под≥лив конф≥скован≥ земл≥ меж своњми мазунчиками й ветеранами, зв≥льненн¤м 10 тыщ раб≥в зробив дл¤ себе р≥д охоронц≥в ≥ примусив сенат вибрати його тераном на невизначений строк (у листопад≥ 82 г.). «араз в≥н м≥г подбати про те, щоб новенькими установами й законами додати держав≥ той лад, ¤кий, по його погл¤ду, об≥ц¤в б≥льш тривале пануванн¤ знат≥; законодавча влада народних збор≥в була обмежена, значенн¤ народних трибун≥в зведене до початкового розм≥ру, число сенатор≥в зб≥льшене приЇднанн¤м до них 300 вершник≥в, авторитет сенату посилений, право зас≥дати в судах в≥дн¤те у вершник≥в ≥ передане т≥льки сенаторам. ƒумаючи, що в≥н достигнул власноњ мети, —. в 79 г. склав ≥з себе диктатуру й поселивс¤ в ѕутеодахзанима¤сь публ≥чними справами, л≥тературними зайн¤тими й насолодами. ћозок. в 78 г в≥д апоплексичного удару. —. повел≥в в≥ддати дл¤ себе прозванн¤ ўасливого (Felix) ≥ обожнював ≥менувати себе мазуном щаст¤. “аким в≥н ≥ був справд≥ (напр., в≥н не програв н≥ 1-го схватки). ”далим розв'¤зком завдань, ¤к≥ йому були поставлен≥ швидше обставинами, чому своњм вибором або честолюбством, в≥н був повинен, приемущественно, надзвичайн≥й сил≥ духу й т≥ла, непохитноњ посл≥довност≥ й безмежноњ нещадност≥. —удженн¤ моральност≥ не удержали б його в≥д запопадливост≥ до единодержавию; в≥н в≥дмовивс¤ в≥д влади лише з бажанн¤ жити у свою насолоду, не несучи н≥¤ких зобов'¤зань. ўе сучасники говорили про нього, що в≥н наполовину лисиц¤, наполовину л≥вий, але будь-¤ка частина його - б≥льш страшна. ќсновна прац¤ житт¤ його пройшла без ус¤ких сл≥д≥в, але ¤к≥сь його заходи, не продиктований, ¤к ми виражаЇмос¤, парт≥йними ≥нтересами, стрималис¤ до час≥в ≥мпер≥њ, напр. италийский м≥ський лад, поповненн¤ сенату колишн≥ми квесторами, призначенн¤ до керуванн¤ пров≥нц≥¤ми колишн≥х консул≥в ≥ претор≥в ≥ ≥н. заходу. —кладена ѕлутархом б≥ограф≥¤ —. частиною базована на власних достопам¤тност¤х —., до ¤ких крайн¤ книжка додана його вольноотпущенником Ёпикадом. ƒив. роботи про —. Zacnariae (√ейдельберг, 1834) ≥ Lau (√амбург, 1855); нова б≥ограф≥¤ в словнику Pauly Wissowa, п≥д словом —ornelii (т. IV, 1901).
—ултан (тат. - монарх, пан, государ, могутн≥сть) - титул турецьких монарх≥в. —лово —., ¤к титул монарха, ставитьс¤ поперед власного ≥мен≥, напр., —. ћахмут, а в зм≥ст≥ государ¤ вживаЇтьс¤ опосл¤ власного ≥мен≥, напр., ’усейн-«.
—ульф≥ди, R2S (R - ароматичный радикал), легше всього виход¤ть при додатку по крапл¤х розчину диазосолей до п≥д≥гр≥того до 60 -70∞ лужному розчину тиофенола C6H5SH+«6H5N2Cl+Naho=(C6H5)2S+N2+Nacl+H2O
ѕо своњх властивост¤х ц≥ т≥ла повн≥стю под≥бн≥ п≥дход¤щим жирним з'Їднанн¤м ≥ под≥бно сиим крайн≥м при окисненн≥  ћnќ4 просто переб≥гають у сульфоны формули R2SO2.