Старший нащадок П. робиться пером лише із загибеллю батька; таким образом не всі лорди є перами. Усім відомо про те, що точно також не всі члени палати лордів визнаються перами; на лордів духовних це звання не поширюється. У свою чергу, не все П. є defacto членами палати лордів; якісь, а конкретно П. шотландські й ірландські, є членами палати лише in posse, тобто можуть вступити в палату по обранню. Число британських перів необмежено й повсевременно виростає, внаслідок новітніх зведень у цю гідність; від права зведення в гідність шотландських перів корона відмовилася в 1707 г.; один новітній ірландський П. призначається, коли вимирають три старенькых роду. З кінця XVIII в., з виникненням і ростом торгово-промислової буржуазій, сила й вплив перів падають, і палата лордів, де вони засідають, відсувається на задній план. Усі старенькые привілеї перів, не вважаючи однієї - наследного права засідати в парламенті, - у поточний час пропали.
В. У - клич.
Пювис де-шаванн(Puvis de Chavannes, 1824 - 98) - сучасний французький історичний живописець, утворювався під керуванням Ари Шеффера й Кутюра й предназначил себе більшою мірою декоративного й монументального живопису в дусі італійських живописців XV ст., добутку яких він вивчав під час власного перебування в Італії. 1-ые його картини в цьому роді, що звернули на себе увага, "Bellum" і "Concordia", були написані в 1861 г. для амьенского музею. За ними ішли: "Робота" і "Спокій" (1863), "Осінь" (1864), "Ave Picardia" - символічне зображення сільського життя в Пікардії (1865) і "Массилия" - ідилічна сцена з давньогрецького життя. Сама найкраща картина П. де-ш. у тому ж роді, "Propatria Indus", була написана в 1882 г., також для амьенского музею. У ній живописець представив пикардийских юнаків, що вправляються в метанні копій. У композиціях де-ш. пейзаж і людські фігури відіграють идиентично важливу роль і як би взаємно доповнюють один одного, роблячи найвищою мірою цілісний спогад. Не будучи бездоганним малювальником і навіть спеціально уникаючи точно моделювати фігури, П. де-ш. ставив для себе задачку основним образом передавати дух ери, з якої черпав сюжети. З його монументальних робіт найкращими значаться фрески в паризькому Пантеоні, що зображують 2 сцени з життя св. Геновевы, "Священний гай" (на сходах палацу мистецтв у Ліоні), картина в амфітеатрі Сорбонны, "Inter artes et naturam" (на сходах руанского музею), "Чотири пори року" ( у паризькій ратуші). Найменш удалі його патріотичні алегорії: "Збройна богиня-покровителька містечка Парижа дивиться очима за повітряною кулею", "Богиня, що ухвалює лист від поштового голуба", і "Париж, що вітає Витора Гюго". Див. Vachon, "P. de-ch." (П. 1895).
Пятигорск - окружний гір. Як би це було не дивно, але терской обл., на южн. схилі Машука: повинен своїм походженням мінеральним джерелам. До пристрою поселення нездорові жили в Константиновской крепчал. (в 3 вер. від гір.) або в тимчасових наметах, балаганах і кибитках. Незмінні будинки стали влаштовуватися з 1812 г.