у долю братові Димитрию, Димитрии Костянтиновичі (1365-1383) і Борису Костянтиновичі (1383-1392). При крайньому Нижній Новгород був узятий вел. князем столичним; відразу був вигнаний із С. і його крайній князь, Симеон Дмитрович, що загинув у В'ятці в 1402 г. Відтоді в Нижньому Новгороді й С. правили Московські намісники, а нащадки суздальських князів частиною служили при дворі столичного князя, частиною перебували в орді. Під час боротьби Василя Васильовича Темного з Юрієм і його нащадками, правнукам Дмитра Костянтиновича, Василеві й Федорові Юрьевичам, удалося знову встановитися в С. на правах самостійних князів, але не навічно: опосля перемоги над Шемякою (1446) Василь Васильович затребував від їхнього повного підпорядкування власної влади й позбавив права зноситися з ордою, внаслідок чого ж вони втекли із С. В 1565 г. С. потрапив у число міст, що становили опальну земщину, а опосля поразки опричнини став "королівської отчиной". У неясний час суздальцы змінили Шуйскому й передали власне місто тушинцам і Лисовскому, який зміцнив його й витримав у ньому близько 8 місяців, не дивлячись на багаторазові проби з боку столичного війська вигнати його звідти. В 1612 г. поляки осаджували С., але невдало. В 1681 г. у С. значилося 515 дворів, з яких на платню для столичних стрільців збиралося 669 р. 16 алт. і 4 буд., і 6145 жит. В 1708 г. він був приписаний до Столичної губ., у якості провінційного містечка; в 1778 г. виготовлений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 г. - Владимирської губ. - Порівн. "історичні збори про богоспасаемом градах Суздалеві", Ананія Федорова ("Временник Московск. Общ. Історії й Стародавностей Ріс. ", т. XXII); Протопопов, "історичний нарис гір. С. " ("Владимирські Губ. Відомості", 1839, № 25-37); Кисленской, "історія С. і його стародавності" (Спб., 1848); гр. М. В. Толстой, "Путні замітки зі старої суздальської області" (Спб., 1869); Тихонравов, "Археологічні замітки про городки С. і Шуе" (Записки російського археологічного общ. по отд. російсько-слов'янської археології", т. 1, Спб., 1851).
Суздальський в. займає площу в 2512, 3 кв. вір. У ґрунтово-геологічному відношенні ділиться на дві різко різні половини - західну й східну. 1-ая по вдачі рельєфу, геологічній будові, ґрунтовому покриву, рослинності та ін. повністю заходить до складу того "Ополья", яке є відмітним для всієї смуги, що простягнеться до З від м. Володимира, до 3 від м. Суздаля до м. Юр'єва й навіть - г. Переяславля. границею меж східної й західної половинами повіту є р. Нерль, більш значима з рік повіту. ДО С и В від неї лежить ровненькая або слабоволнистая площа, з незліченними болотами, легкими ґрунтами (підзолисті суглинки, суглиносупеси, супеси, піски), що розвилися на грубих підґрунтових породах (валунна глина, нижне- і верхневалунный піски). Б протилежність західної, зовсім безлісній половині, східна на значимому протязі покрита лісами, більшою мірою хвойними. Усім відомо про те, що в геологічній будові західної половини спостерігається більший достаток: отут можна всюди творити лессовидные суглинки, що ухвалюють місцями вдача реального лесу, і валунну (льодовикову) глину, що підстилається місцями нижневалунным піском.