Володимиром зі старого Херсонеса. У монастирях багато мощів і могил історичних особистостей (князів Суздальських, Шуйских, Скопиных, Бєльських, Ногтевых, Черкаських, Хованских і ін.). 3-х приголомшливе міське вчив., духовне супруг. учив., 3 приходск, супруг. і 1 дружин., 2 церк. приход. шк., 2 богад., будинок піклування, городск. банк, з головним капіталом в 120075 р. і запасним в 37240 руб. Жит. 8000 (3618 мжч. і 4382 жнщ.), практично тільки православного віросповідання. Міщани становлять 66%, проч. місто, станів 7, духівництво 6, фермери 17, остал. стану 4%. Зав. і фабр л 2 кожевен., 1 джутопрядильная й дзвоновий зав., із загальною сумою произв. ок. 150 тис. руб. Ремісники (1899 г.): майстрів 213, робітників 236, учнів 14; найбільше шевців. Не вважаючи маленької торгівлі, мешканці займаються розведенням яблунею й вишень і особливо огородничеством. Хрін і лук (крайнього раз у рік до 60 тис. пд.) реалізуються в Москву, Петербург і ін. більші містечка. Цибульний промисел у крайні роки почав падати. Бюджет (1894): прихід - 23754 руб., витрата-23633 руб.
Історія. Час підстави С. точно незрозуміло, але у всякому варіант він існував уже в Х у. У літописі в перший раз згадується під 1024 г. До половини XII в. С. був волостю спочатку київських князів, пізніше переяславських; князі в ньому не жили й для керування залишали намісників. Першим князем, що звернули С. у свою резиденцію, хоча й тимчасову, і Суздальську область - у самостійне князівство, скоро, вообщем, що вошедшее до складу Ростовського князівства, був Жора (Юрій) Володимирович Довгорукий. Опосля його нащадка Андрія Боголюбского в С. посиживал Мстислав, при якому, опосля злощасної битви на Юрьевом поле, суздальцы повинні були підкоритися Всеволоду III, що побудував у С. міцність і нисколечко церков. По погибелі Всеволода III С. дістався його нащадкові Юрію й утворював особливе князівство. В 1237 г. С. був спалений Батиєм, його округи розорені. З 1238 по 1246 г. у ньому правил Святослав Всеволодович, опосля якого суздальське князівство дісталося Андрію Ярославовичу. При Андрій у перший раз татари зробили поголовний перепис народу в С. і поставили в ньому баскаків для збору податей. Їхні побори й несправедливості викликали народне збурювання 1262 г., від згубних наслідків якого виручило суздальцев лише заступництво перед ординським ханом величного князя Олександра Невського. Далі правили в С. Юрій Андрійович (1264-1279), Миша Андрійович (загинув 1305), Василь Андрійович ( до 1309 г.), Олександр Васильович (1327-1332), Костянтин Васильович; крайній переніс в 1350 г. свою резиденцію в Нижній Новгород, підкорив власної влади значну частину мордовських земель, заселив їхніми російськими поселенцями й вообщем дуже суттєво розширив межі власного князівства. Крайн, що включало зараз рр. Нижній Новгород, Суздаль, Городець, Бережец, Юрьевец і Шую, одержало заголовок Суздальсько-Нижегородського князівства, яке проіснувало всього 42 року, при наступних князях: Костянтину Васильовичі, Андрій Костянтиновичі (1355-1365), що дав С.