Доп правила й новітні статті могли бути взяті або зі звичайної практики, або з якихось незбережених до нас указів. І опосля всіх цих доповнень С. 2-й зберіг, але, значення збірника правил судочинства, з порівнянне бідним змістом норм речовинного права. Заповненням цього недоліку по колишньому міг служити живий звичай. С. 2-й кладе в перший раз суворе обмеження такій практиці: він пропонує всякі справи судити й управу лагодити "по тому, як правитель і величний князь у сім власному С. уклав". Відносно справ новітніх, які " у цьому С. не написані", установлена доповідь панові й боярам: "і як ті справи з государева доповіді й із усіх бояр вироку вершаться, і ті справи в цьому С. приписывати". Правило про доповідь новітніх справ чи ледве могло бути в точності виконане; по іншому ми повинні могли бути допустити, що правитель і його дума на даний момент же опосля видання С. були завалені не малим числом законодавчих вопросцев, про що не збереглося ніяких вказівок. Але це правило неодмінне породило своєрідну законодавчу практику, яка відшукала своє вираження в доп до С. указах і в указных книжках наказів. - С. 1-й знайдений в 1817 г. Калайдовичем і Стройовим і виданий в 1819 г. разом із С. 2-м (видання повторене в 1878 г.). Раніше він був відомий лише в неповних витримках, поміщених у записках Герберштейна. С. 2-й знайдений в 1734 м. Татищевим, який підібрав трохи доп до нього указів, постачив усе це примітками й представив рукопис в академію. Праця Татищева видана лише в 1768 г., коли виникло у світло й видання С. Башиловым. Треба сказати те, що списків С. 2-го знайдене трохи, тоді як С. 1-й дотепер відомий в одному тільки переліку. Нові видання цих пам'ятників - в "Актах Історичних" (т. 1) і в "Христоматии" Володимирського-Буданова (в. 2). Порівн., не вважаючи загальних курсів, І. Жданов, "Церковно-земський собор 1551 г." ("Историч. Як би це було не дивно, але вестн.", 1880, № 2); В. Ф. Ключевский, "Состав консульства на земських соборах" ("Російська Ідея", 1890, № 1).
М. Д.
Суздаль - уездн. гір. Володимирської губ., при рч. Каменке. Укупі з Муромом (Владимирської губ.) і Ростовим (Ярославської губ.) належить у числу прадавніх російських міст. Житлових будинків: каменн. 83, деревянн. 656, нежитлових каменн. 36 і деревянн. 6; крамниць кам'яних 79 і деревянн. 20, інших спостроек деревянн. 4. Місто вражає величезною кількістю церков - 38 (кам'яних) і 9 каплиць; не вважаючи того 3 женск. м-ря ( з них чудові Ризположенский преп. Єфросинії й Александровский-Покровський; обоє засновані спочатку ХIII в.) і 1 чоловічий - Спасевфимиевский, пізнаваний, меж іншим, тим, що в ньому втримуються адміністративно-ув'язнені, обвинувачувані в гріхах проти православної віри. У цьому монастирі могила князя Д. Мало хто знає те, що м. Пожарського, увінчана розкішним мавзолеєм. Більша частина церков у С. прадавньої архітектури, із шатровими дахами. З них більш чудовий Рождественський собор, підстава якого приписується вел. кн. Володимиру святому. До визначний пам'яток собору належать дверям західні й полуденний, вивезені, по переказу, св.