2-го. ѕравитель говорив, меж ≥ншим, на собор≥, що його бо¤ри й вельмож≥ впали в майже все корист≥ й розкраданн¤, називав њх лихоимцами, хижаками, що твор¤ть несправедливий трибунал; але в той же час в≥н визнав, що вс≥х образ ≥ руйнувань, происшедших в≥д бессудства й лихоимани¤ влади, поправити нереально, ≥ просив кинути "друг дружку ворожнеч≥ й т¤готи". Ќа —тоглавом собор≥ правитель п≥дтвердив, що в≥н наказав бо¤рам "помиритис¤ на строк" по вс≥х справах " з ус≥ма христианы" власного корол≥вства. ÷е зв≥стка тлумачитьс¤ в тому розум≥нн≥, що у вид≥ маси скарг ≥ позовних вимог, пред'¤влених на нам≥сник≥в, волостелей ≥ ≥нших арб≥тр≥в, ур¤д ви¤вивс¤ не здатний роз≥брати вс≥ ц≥ справи судовим пор¤дком ≥ наказало зак≥нчити њхньою полюбовною угодою; ≥стотне ж число позов≥в на несправедливий трибунал сл≥д роз'¤сн¤ти не лише розгард≥¤шами бо¤рського правл≥нн¤ в малол≥тство —уворого, та й деф≥цитн≥стю встановлених в обгородженн¤ безстороннього суду правил —. 1-го. ” ньому Ї лише три статт≥ (1,2 ≥ 67), ¤кими заборонено арб≥трам дружити або мстити трибуналом, брати об≥ц¤нки й в≥дмовл¤ти в правосудд≥, а т¤жущимс¤- давати об≥ц¤нки; але ц≥ заборони не мали н≥¤коњ санкц≥њ. «в≥дси незм≥нн≥ труднощ≥ в дозвол≥ справ по скаргах на нам≥сник≥в. Ќа цей значимий недол≥к ≥ було звернено, спочатку, увага при виправленн≥ —.; правитель указав —тоглавому собору, що в≥н —. "поправив ≥ велики¤ запов≥д≥ написав, щоб те було пр¤ме й дбайливо й трибунал би був праведний ≥ беспосульно у вс¤ких делех". ÷¤ вказ≥вка повн≥стю п≥дтверджуЇтьс¤ з≥ставленн¤м нов≥тнього —. з≥ старенькым: у ньому, зам≥сце колишн≥х 3-х статей без ус¤коњ санкц≥њ, пом≥щене до 10 статей, установл¤ющих покаранн¤ за некоректн≥ обвинуваченн¤, об≥ц¤нки й в≥дмова в правосудд≥, ≥ до 5 статей, що обкладають покаранн¤ми р≥зн≥ неправильност≥ в судочинств≥. ” цьому пол¤гаЇ одне з ≥стотних в≥дм≥нностей нов≥тнього —. «агальне з≥ставленн¤ його з колишн≥м запевн¤Ї в тому; що крайн≥й покладений у базу нов≥тнього монумента ≥ Ї важливим його джерелом. Ќав≥ть пор¤док розташуванн¤ статей утриманий колишн≥й, але статт≥ правильн≥ одна в≥д ≥ншоњ розд≥лен≥ й перенумерован≥. ”сього статей у —. 2-м 100, проти 68 старенького. Ќадлишок статей м≥стить доповненн¤ й анонси. як≥сь доповненн¤ пол¤гають ≥ в паралельних статт¤х; напр. правило " про христи¤нську в≥дмову", не вважаючи умови про строк ≥ сплат≥ старого за використанн¤ двором установл¤ет ц≥лий р¤д додаткових норм - про плату за повоз, про право сел¤нина на залишену в земл≥ жито, про продаж сел¤нином себе з р≥лл≥ в холопство поза строком ≥ без сплати старого. Ќов≥тн≥ статт≥ або обымают норми, що забезпечують праведний трибунал (сюди, кр≥м вищевказаного, сл≥д ще в≥днести обов'¤зок нам≥сник≥в нести в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за вс≥х њхн≥х людей, а також установленн¤ р≥чний давнини дл¤ позов≥в на нам≥сник≥в, - символ, що ур¤д ≥ надал≥ чекав напливу таких позов≥в), або ж стосуютьс¤ зовс≥м нов≥тн≥х вопросцев, не порушених у прадавньому —. (правила про родовий викуп, про служиву кабалу, про скасуванн¤ тарханних грамот ≥ ≥н.).