Не для кого не секрет те, що з " Російської Правди" неодмінно взята стаття " про займех", що визначає наслідку торговельної неспроможності практично практично словами джерела. У статті " про повну грамоту" (66) вказуються джерела холопства (буйство й ключничесгво), відомі й Правді, але зі змінами по суті й в іншій редакції. Із Псковської грамоти взяте до 9 статей, але зі змінами. Майже все редактору С. видалося неясним або залишилося незрозумілим: вираження "животика не дати" він пояснює іншим - "казнити смертною казнию", термін "позивач" він розуміє по-московски, у змісті "ищеи", і час від часу доповнює його вираженням: "або відповідач", тоді як у грамоті сиим терміном позначається вообщем сторона в процесі й доповнення виявляється зайвим, що й затемнюють зміст норми. Унікальний інститут послушества столичний сенсор зовсім спотворив: він знає послух-свідка, який повинен бути в трибунал і може наймати за себе найманця, на двобій, але в той же час бере із грамоти поняття про послух-пособнику, який по самій істоті повинен був постійно діяти особисто й не міг поміняти себе ніким іншим. Таке запозичення втягло редактора в непримиренне протиріччя. - Одним з важливих джерел С. були статутні грамоти наместничьего керування, хоча зміст їх С. далеченько не вичерпує. Тому вони не втратили власної сили й опосля видання С., який пропонує в інших варіантах надходити по грамотах і тільки за відсутністю їх використовувати постанови, що втримуються в ньому (ст. 38 і 44). Зрештою, деякі норми взяті з повсякденного права, напр. поняття про лихій людині, про давнину, про селянську відмову й ін.
Бідність змісту С. 1-го безизбежно домагалася його доповнення. З пізніших пам'ятників зрозуміло, що вел. князь Василь Іванович видав, напр., укладення про вотчини й стомившись про слободи, які не збереглися. В 1550 г. виданий новітній С. У його заголовку сказане, що правитель Іван Васильович, "зі своею братьею й з бояры, цей С. уклав" у червні 7058 літа; але з мови пануючи на Стоглавом соборі 1551 г. ми довідаємося, що правитель представив собору новітній С. і статутні грамоти, просив прочитати їх і розсудити й, коли справа буде покликана гідних, скріпити їхніми підписами для зберігання в скарбниці. Означає, правитель вважав за необхідне одержати від собору санкцію знову складеного С. Як відніс собор до цієї пропозиції, залишається невідомим, а тому й не можна сказати, якою мірою точно переданий у назві С. порядок його видання. З тієї ж мови пануючи розкриваються й приводи до перевидання С. Правитель згадував, що "у попереднє літо" він благословився в представників церкви "С. исправити по старовині". Попереднє літо - це 7058 рік, що обіймає, по нашому численню, період часу з 1 верес. 1549 г. по 1 верес. 1550 г. До цього року пристосовують созвание першого земського собору, на якому можливо й був збуджений вопросец про виправлення старенького С. Ця гіпотеза знаходить побічний доказ у порівнянні коротких вказівок про перший земський собор, що збереглися, вообщем, тільки в пізнішому й інтерпольованому монументі, з якимись новаторствами С.