pairs, англ. peers; звідси перство-pairie, peerage, від лат. pares - рівні), у Великобританії, також до 1848 г. у Франції - члени вищого дворянства, що користуються особливими політичними пільгами. Їхнє походження ставиться до феодальної ери, коли перами були коронні васали, пользовавшиеся перевагою суду рівних для себе (judicium parium). У Німеччині П. пропали рано, звернувшись в імперських князів; коли зараз час від часу й уживається цей термін у застосуванні до членів верхніх палат Пруссії й друг. німецьких країн, те лише у звичайній мові, а не офіційно. У Франції П. духовні й світські, практично дуже различавшиеся меж собою по могутності й багатству, уважали себе рівними. Опосля погибелі Карла Вів. вони достигнули вирішального впливу на хід муніципальних справ, і коли його династія згасла, обрали із власного середовища новітнього короля Гуго Капета (987). До цього часу перами визнавалися лише герцоги Бургундський, Аквитанский і Нормандський і графи Фландрский, Тулузский і Шампанський; Гуго Капет і след. володарі приєднали до них архієпископа Реймского й декількох єпископів, так що число перів прирівнювалося 12: пізніше (з кінця ХIII в.) воно суттєво зросло. При коронаційних торжествах вони тримали знаки царського плюси. Вони мали повсевременно вільний доступ до короля, місце й глас у суді П., що засідав заурядно в Парижу, але час від часу, що роз'їжджав разом із владикою; пізніше цей трибунал П. звернувся в паризький парламент. З ростом царської влади самостійне політичне значення П. падало, поки вони не звернулися зовсім у вищий придворний клас, що мав вплив лише за посередництвом короля. Революція 1789 г. скасувала дворянство, а следов. і перів, число яких до цього часу прирівнювалося 38 (усе з герцогською гідністю). Реставрація воскресила інститут П., создав. хартією 1814 г., наследную палату перів, що був: 1) верхньою палатою парламенту й 2) трибуналом для муніципальних злодіянь і для посадових злодіянь депутатів і міністрів. З гідністю П. була з'єднана платня. Володар проголосив 200 перів, але пізніше безупинно прибігав до новеньких призначень, щоб впливати на палату. Опосля Липневої революції П. були виготовлені безстроковими. Революцією 1848 г. інститут П. відмінний. У Франції нове перство, залежне від корони, не достигнуло й тіні тієї самостійності й значення, яким воно користується у Великобританії. У Великобританії, при спадкоємцях Вільгельма Завойовника, перами були всі конкретні васали корони; пізніше це ім'я застосовувалося лише до тем з них, які засідали в царській раді (Curia regis) - до так іменованих Barones majores. Таким образом звання П. було тотожно зі званням члена Curia regis; коли володар призивав когось в останню, те ео ipso він робив його П.; внаслідок цього різнилися П. більші землевласники (peerage by tenure) від перів покликаних (peerage by writ). Історія перства затісно пов'язана з історією британського парламенту. Звання П. спадково в чоловічому коліні; спроба корони в 1856 г. зробити інститут безстрокового перства виявилася невдалої, внаслідок протесту палати лордів.