і ваги до 15-25 фн., а у виняткових варіантах попадалися навіть екземпляри в 30 і 40 фн. Заурядно ж вага С. 3-7 фн. - С. водиться в ріках і озерах басейну Балтійського, Темного, Азовського, Каспійського й Аральського морів, а рівно й у цих морях. Основне місцезнаходження С.- басейни 4 крайніх морів, а в більших кількостях С. тримається в малосоленых ділянках Каспійського й Азовського морів і устях, що впадають сюди рік. У Фінляндії він доходить до 661/2° с. ш. С. віддає перевагу чистій і глибокій воді. С. надзвичайно жвавий, ненажерливий і хижий; головну їжу його становить риба, не вважаючи того він їсть жаб, раків, а юні також комах і черв'яків. Для ікрометання С. наближається до трав'янистих берегів, а з морів заходить у ріки, час від часу нереститься й у прісноводних затоках.
Н. Книпович.
Судак (промысл.). Відомі два входи С. з моря в ріки: весняний (у квітні) і літній (починаючи з липня до серпня й вересня). 1-ый вхід має на меті конкретний нерест у низов'ях ріки тієї ж у весняну пору, в 2-ой С. прагне у верхні частини ріки, де він зимує й ранешней у весняну пору ( березень-квітень) нереститься. Осінній вхід С. буває заурядно найбільш значний, чому весняний. С. одна з більш ласкавих і чутливих до якості води риб: він надзвичайно важко переносити всякі переміщення й висадження живого С. з невода в живорибні коші просить большенный обережності у відозві з рибою; з іншої сторони, виникнення в ріці ("в осінню пору або в літню пору") мутної води від дощиків буває постійно передумовою масової втечі (сплывание) даної для нас риби вниз за течією ріки. Коли С. замішається в косяку вобли, від маси слена якої вода псується, він задихається й спливе на поверхню, де його можна тоді збирати руками (Урал, в осінню пору). Можливо й те, що дуже багато даної риби гине в "земельних" кошах при густому висадженні, також у прорізах. Але в той же час рівномірно цю рибу можна привчити жити й не в проточній воді, у прудах не особливо найглибших, тільки б було задоволене їжі. Так, у Богемії й південної Німеччини С. з фуррором розлучають у прудах. У промисловому відношенні С. становить опосля червонуватої риби (осетрові) більш коштовний продукт і з низов'їв Волги, Уралу й Дону вивозиться сотками тыщ пудів у міцно солоному й сушеному виді (С. колодка), малосолом (шар), свежайшим у льоді й морозивом. Колодка готується тільки навесні й до кінця літа доставляється на Нижегородський ярмарок, звідки купується більшою мірою для фабрично-заводського району центральної Рф. По Волзі С. колодка перевозиться на баржах, наружи в "заколотах", тобто у вміло складених купах або копицях із сухої риби, хвостами всередину, головами назовні. Такі заколоти тільки під час дощику покриваються брезентом. Малосол готується більшою мірою в літню пору (у льодовиках і потім у тарах) і в осінню пору ( на Уралі прямо у возах). Відправлення в льоді свежайшего С., узятого з коша й убитого стукалкою, стала практикуватися тільки за найближчий час із підвищенням жд мережі й з поліпшенням руху продуктів большенный швидкості.