на півночі й півдні. У той час як на півночі, начебто б не був довгий прийнятий господарством сівозміна, П. не сходить із поля сам по для себе, на півдні, при перелоговій системі господарства й можливості чорнозему із часом ущільнюватися, панування П. недовгочасно. Найкращі П. бувають в 1-ые роки поклади. Необхідно підкреслити те, що для одержання ж протягом майже всіх років непоганого врожаю сіна - пирійні перелоги слід освіжати, тобто розпушувати їх слегающуюся ґрунт, що можна робити або переорюванням плугом у сиру погоду, вершків на 4 глибиною, або ж, коли виявиться ймовірним, розпушенням землі груббером з ножиками, спочатку весни. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що без цього, у міру твердіння землі й дуже густого розростання кореневищ, П. стає опосля 3-4 року усе найменш і найменш рослим, меж їм поселяються інші довголітні й двулетние травички твердих і цілинних ґрунтів, які рівномірно й зовсім його тіснять. Культивувати П. на перелогах надійніше всього - щепленням кореневищ, які можна одержати в дуже засмічених пирійних полях, засобом оранки й кількаразового выскораживания, більш підходящої в цьому випадку, пружинної американскою бороною. Посів насіннями не досить надійний (насіннячка не багато схожі). На десятину їх потрібно 5 - 6 пуд. Посів заурядно створюють раніше у весняну пору, з вівсом, паростки практично постійно бувають нерівні й часто частина їх виникає лише на 2-ой рік опосля посіву. Насіннями слід запасатися при молотьбі й сортуванню хлібів з полів засмічених П. Що стосується сіна пирійного, то воно цінується як саме найкраще, поживністю воно вище цілинного. Зміст азоту в ньому більше, чим у райграсу й тимофіївки. По аналізі Жирардена, у ньому перебуває азоту в кількості 1,53%, тоді як у наречених травках усього 0,85 і 1,02%. З різновидів П., за спостереженням Г. Н. Зверніть увагу на те, що висоцького, найбільш придатні для культури ті, які мають найбільш найвищі стовбури, конкретно lr. v. dumetorum і leersianum. З інших захоплюючих у сільськогосподарському відношенні видів цього злаку, на чорноземі виростають Agropyrum intermedium і ramosum (П. цілинний і острец). 1-ый - гарна травичка для сіна й для свежайшего корму ( особливо його різновид - latifolium), культуру його випливає ще, вообщем, випробувати; 2-ой дуже засмічує поля на південно-сході Рф і його практично нереально винищити, тому що його кореневища глибоко йдуть у землю. Порівн. Koernicke, "Handbuch des Getreidebaues"; "Les ennemis de l'agriculture par C. Rampon" (Пара., 1898); А. Е. Філіпченко, "Степове пасовище" ("Русявий. Сіл. Хоз.", 1875, № 2 і 3); Л. В. Черняев, "Нариси степової рослинності" ("Сіл. Хоз. і Ліс.", 1865); А. В. Рад, "Розведення кормових травок на полях" (Спб., 1879); Д. А. Костычев, "Сіл. Хоз. і Ліс." (1881); Г. Танфильев, "Ботанико-географич. дослідження в степовій смузі"; М. Висоцький, "Рослинність Велике-Анадольского ділянки" ("Праці Эксп. Лесн. Дпт.", Спб., 1898); Ф. С., "Бур'янисті травички й заходу до їхнього знищення" ("Власник", 1896).
Пери (франц.