…ого визначають, ¤к "область незалежного пануванн¤ особистоњ вол≥" (—авиньи), "в≥дведену особистост≥ безсторонн≥м правом область влади або пануванн¤ вол≥" (¬индшейд), "юридично захищений ентуз≥азм" (»еринг), "частку рол≥ особистост≥ в актуальних благах, що д≥стаЇтьс¤ њй у публ≥чному житт≥" (ƒернбург), "загальновизнаний ≥ захищений правом коло ≥нтерес≥в ≥ влади" (–егельсбергер), "совокупа правомочий ≥ домагань, що належать особистостей на п≥дстав≥ норм безстороннього права" (Ѕирлинг, Ћеман ≥ ≥н.), "влада; ¤ка належить особистостей над речами й ≥ншими особистост¤ми", "пануванн¤ вол≥ 1-го особи над волею ≥ншого" (”нгер) ≥ т.д. ÷≥ визначенн¤ р≥зн¤тьс¤ внутр≥шн≥м, ф≥лософським зм≥стом, влагаемым у пон¤тт¤ —. права, в≥дпов≥дно до загальних думкам на природу права й на в≥дношенн¤ —. права до безстороннього. ¬иставл¤ючи на 1-ый план момент вол≥, юристи п≥дкреслюють сиим творчу роль крайньоњ в процес≥ правообразовани¤ й, укуп≥ з тим, ¤к псих≥чну природу права, так ≥ лог≥чний, коли не ≥сторичний ц≥нн≥сть —. права пор≥вн¤нне з безсторонн≥м. ”чинки особи, спр¤мован≥ до зд≥йсненн¤ наданих йому правомочий, з даноњ точки зору ¤вл¤ють собою не лише використанн¤ пов≥домленим йому зовн≥ благом, але по переваз≥ про¤в його особистоњ вол≥ й влади над зовн≥шн≥м миром, що випливають ≥з його положенн¤, ¤к особистост≥. —. правоне тому право особи, що воно пов≥домлене йому безсторонн≥м правом; напроти, крайнЇ санкц≥онуЇ особ≥ певну частку вол≥ й влади тому, що особистост≥ ц¤ дещиц¤ вол≥ належить у силу њњ внутр≥шн≥х параметр≥в, ≥ без визнанн¤ њњ неу¤вне ≥снуванн¤ сусп≥льства. ≤ нав≥ть не треба й говорити про те, що сучасна думка р≥знитьс¤ в≥д крапки зор≥ природнього права лише тим, що не визнаЇ пост≥йних ≥ незм≥нних —. прав, а розгл¤даЇ крайн≥ ¤к потр≥бну частку вол≥ особи при даному лад≥ публ≥чних в≥дносин ≥ вище або, по останн≥й мер≥, р≥вноц≥нне з ≥ншими факторами ≥ ¤вищами житт¤, благо, не п≥дмет обмеженню по одним т≥льки судженн¤м необх≥дност≥. «воротна точка зору показуЇ на те, що в людському гуртожитку права установл¤ютс¤ й оп≥кують на п≥дстав≥ далекого в≥д д≥йсност≥ у¤вленн¤ про г≥дн≥сть особистост≥, а у видах доц≥льного, при даних критер≥¤х, розпод≥лу меж членами сусп≥льства справжн≥х благ, дл¤ виробництва ¤ких люди й з'Їднуютьс¤ в сусп≥льство. Ѕоротьба за право Ї спочатку боротьба за актуальн≥ блага; при встановленн≥ права принципово не те, ¤ка дещиц¤ вол≥ надаЇтьс¤ особистост≥, ¤кою м≥рою —. почутт¤ њњ задоволене, а то, ¤ка к≥льк≥сть актуальних благ одержить особист≥сть, зд≥йснюючи своњ правочину або —. права. “реба сказати те, що с. сторона справи байдужна дл¤ права; вона в≥дходить у сферу характер≥в ≥ побуту. ѕроцес правообразовани¤ починаЇтьс¤ з пануванн¤ особистоњ вол≥ й твердженн¤ —. прав енерг≥Їю самоњ особистост≥ (»еринг); але в наступн≥й боротьб≥ за право результати њњ, тобто даний розпод≥л —. прав, обумовлюютьс¤ не визнанн¤м за особою т≥Їњ або ≥ншоњ дещиц≥ вол≥ в силу його внутр≥шнього управомочи¤, а фактичним дом≥нуванн¤м одних учасник≥в боротьби над ≥ншими.