Безсумнівно, варто згадати те, що плуг розпушує ґрунт на величезну глибину, чим робить середовище, комфортну для розвитку П. і для скупчення в ній води. Не вважаючи того, плуг, відрізавши шар збоку й знизу, розріже життєстійкі кореневища П., чим нарощує число їх частин, що дають новітні втечі. Коли при всім цьому коштує дощова погода, те П. розростається, як навмисно посіяний. Соха ж не викроює шари, але розсовує часточки землі, не розриваючи втеч П. на маленькі частини, і виволікає їх назовні. Що стосується культурних рослин і чергування крайніх, те несприятливо на П. впливають більшою мірою широколистяні рослини, дуже затеняющие ґрунт. На першому плані отут коштує гречка, потім коноплі, горох, сочевиця, квасоля, боби й соняшник; особливо ж йому сприяє трипільна сівозміна. Перераховані умови висувають ряд загальних заходів для боротьби з П., а конкретно: уведення в культуру просапних рослин, де він винищується посиленим мотиженням землі, кормових широколистяних рослин, що заглушають його паростки, оранка сохою й, у сухий час, - відозва засміченого П. поля у вигін, особливо для овець. Дійсними заходами можуть бути названі методи винищування на полях П. Розенберга-Липинского й Левицкого. Метод першого заснований на иссушении кореневищ П., метод другого - на сгнивании. У першому випадку поля орють (лущать) особливими плугами - лущильниками (системи Розенберга-Липинского або Эккерта), що піднімають у цьому випадку шар землі шириною в 1/2 дм., шириною в 3 дм., при чому шари не перевертаються, а ставляться руба. У такому положенні дають їм просохнути, а потім під дають посиленої бороньбе (сталевими боронами). Тоді шар руйнується, кореневища П. витягаються на поверхню поля, де при сухій погоді й засихають. Найбільш реальним засобом очищення поля від П. слід уважати звезення з поля або спалювання його кореневищ. На варіант дощової погоди доводиться бороньбу повторювати, а час від часу навіть переорювати лущильником поле вторинне. Вообщем, схожа обробка робиться по зняттю хліба й на початку літа в парі. 2-ой метод подходящ найбільше для щільних ґрунтів. Взодранный плугом шар в 7 в. шир. і 1 - 2 в. товщини перекидається плиском, потім прикатывается котком і борониться уздовж. Тоді кореневища П.; ізольовані від сонячного світла, повітря й перебуваючи в надлишку води, задихаються, починають згнивати й гинуть. Але, П. усе-же важко вижити з місця, де він відшукав підходящі умови для власного розвитку. Тому боротьбу з ним доводиться вести повсевременно й, незважаючи на це, навіть у правильно влаштованих маєтках той або інша ділянка поля час від часу заростає П. От ця-те труднощі викорінювання П. і служитпричиной, чому, не дивлячись на користь, яку можна витягти з нього, він не зараховується до культурних рослин і оброблення його на полях у якості кормової травички не допускається. Такого порядку строго тримаються в закордонних господарствах і господарствах нечорноземної смуги Рф. Господарство ж степової області Рф ставиться до нього по іншому. Причина цьому лежить у негарних якостях цілинних степових косовиць, у малонадежности посіву більшості культурних кормових травок, що не миряться з посушливим південним кліматом, у цінності самого пирійного сіна й, зрештою, у відмінності критерій росту П.