визнає необхідність "створення позитивного світогляду на новітніх, найбільш широких, тобто, у суті, на старенькых ідеалістичних основах". Що не дуже давно ще вигукував: "уперед, наука!" (т. е. економічний матеріалізм), він кінчає свою останню замітку закликом: "назад до Лассалю"! За редакцією С. вийшло багато перевідних книжок, які він заурядно пичкал вступами. З журнальних статей його особливо видаються: "Австрійське селянство і його побутописець" ("Вестн. Європи", 1893, № 7); "Німці в Австрії й селянство" (там же, 1894, № 2); "Головні поняття політичної економії" ("Мир Божий", 1896, № 2); "Воля й історична необхідність" ("Вопросцы філософії й психології", 1897, № 1); "Ще про волю й необхідності" ("Нове Слово", 1897); "Нариси з історії публічних думках і відносин у Німеччині" (там же, за підписом С. Т. P.). З березня по грудень 1897 г. С. був фактичним редактором "Новітнього Слова" ( разом з М. І. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що туганомбарановским), у якому вів внутрішній огляд ("Поточні вопросцы внутрішньому життя"), а під псевдонімом Novus розташував ряд статей "На різні теми", меж іншим, і критико-літературні. В 1899 г. С. був фактичним редактором (також укупі з М. І. Туган-Барановським) журнальчика "Початок", у якому вів внутрен. огляд і напеч. ст. "Проби артільної організації кріпосних фермерів". Опосля закриття "Початок" С. став писати в "Світі Божьем" ("Головні моменти в розвитку кріпосного господарства в Рф в XIX в.", 1899 і ін.), в "Житті" (" До критики якихось головних заморочек і положень політичної економії", 1900) і в "Північному Кур'єрові" ("Ускладнення життя", "Вища цінність життя" і ін.). С. розташував також ряд ст. в "Arch. f. soz. Gesetzgebang und Statistik" Брауна (важлива "Die Marxische Theorie der soz. Entwickelung", 1899), в "Neue Zeit" ("Zwei unbekannte Aufsatze von K. Marx aus d. 40 J.", 1896) і в "Sozial polit. Zentralblatt" (пізніше "Soz. Praxis"), у крайньому статті про экономич. розвитку в Рф. У реальному словнику С. розташував ст. Зарплата, Картелі, Лассаль, Маркс, Робітничий клас і ін.
Ступа (санскр. Stupa-s = хохол, маківка, мавзолей) - один з найголовніших і прадавніх пам'ятників буддійської архітектури в Індії. Священною мовою буддистів - упали - С. йменується thupa. С. нерідко некоректно отожествляют з дагобами (модифіковане палийск. dhatugabbha, санскр. dhatugarbha). У реальності дагоб є лише частиною С. і являє собою саму гробницю або раку, у якій покладені священні останки. Тому що більша частина С. споруджена над такими останками, то вони можуть бути названі також і дагобами . Але не все С. містять усередині себе подібні останки; якісь споруджені просто як монументи, на місці яких-небудь, як люди звикли виражатися, чудових подій. Так напр. близько Бенареса стояла С. на тому місці, де Будда вимовив свою першу проповідь. Повністю правдоподібно прийнятий світогляд, що С. були сначало могилами іменитих осіб. Вказівки на це зустрічаються в різних монументах індійської літератури. Зовнішній вигляд С.