Народної Освіти" (1882, № 4), "Столичних Відомостях" (1882, № 89), "Читаннях Столичного Суспільства Истор і Древн. І дійсно, ріс." (1882, ч. II); "Граф А. Г. Строганов" (некролог в "Записках Одеського Суспільства Історії й Древн. Росіян", т. XVI); "Історія про родовід, багатство й російських нагородах відомому прізвища Строгановых", соч. 1761г. (в "Пермських Губернських Відомостях", за 1880 і 1881 рр.); "Історичні відомості про рр. Строгановых, зібрані В. Волеговым" ("Пермські Губернські Відомості", 1877, № 1 - 6); "Жильбер Ромм і граф П. А. Строганов" ("Російський Архів", 1887, т. I); А. Кочубинский, "Граф С. Г. Строганов. З історії наших інститутів 30-х років" ("Вісник Європи", 1896, № 7 і 8).
В. Р-В.
Стронцій (Strontium) - хим елемент, що належить до групи лужноземельних металів. Хим символ - Sr, атомна вага 86,95 (Н=1). Заголовок одержав від містечка Strontian в Argyleshire (Великобританії), де в перший раз (1787) був знайдений мінерал стронціаніт, прийнятий спочатку за витерит, але скоро загальновизнаний самостійним (Crawford і Cruichanks, 1790). В 1792 г. Hope відразу із Клапротом, також Кирван і Гиггинс обґрунтували, що до складу стронціаніту заходить новітній елемент. У природі С. зустрічається у вигляді мінералів - стронціаніту Srco3 кальцио-стронціаніту (Sr, Са)З3 стромнита (Ва, Sr)CO3, целестина Srso4, баритоцелестина (Ва, Sr)SO4 і у вигляді силікату в мінералі брьюстерите; у водах якихось мінеральних джерел; у золі Ficus vesiculosus; у кам'яній солі з St.-Nicolas-Varengeville (у Рф целестин зустрічається в Киргизькому степу й в Архангельській губернії по берегу Сівба. Двіни, близько села Троїцького). По хим вдачі С. є аналогом барію й кальцію, займаючи меж ними проміжне місце, відповідно до власного атомній вазі. Це- сплав двуэквивалентный, що дає окис Sro і солі типу Srx2 В повторюваній системі Менделєєва він міститься в II групі в 6-м ряду. Залізний С. був у перший раз приготовлений Дэви (1808) електролізом гідрату окиси; він може бути отриманий також електролізом розплавленого хлористого С. Srcl2, або, у вигляді амальгами, дією амальгами натрію на міцний і жаркий аква розчин Srcl2. С.- білосніжний з жовтим відливом, ковкий сплав; твердіше свинцю; плавиться при червонуватому розжарюванні, але при даній нам температурі не улетучивается. Не для кого не секрет те, що окис Sro виходить прожарюванням гідрату Sr(OH)2 або вуглекислої й азотнокислої солей у вигляді білосніжної пористої маси або в кристалічному виді (у формі кубів) при прожарюванні величезних кількостей Sr(NO3)2. Розчинна у воді легше перевести. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що поглинає вуглекислоту. Гідрат окису Sr(OH)2 (їдкий стронциан) виходить дією води на безводний окис або осадженням міцних сумішей солей С. їдкими лугами і їдким баритом. Кристаллогидрат Sr(OH)2.8H2O просто втрачає 7Н2O, залишаючи Sr(ВІН)2.Н2O. Теплота утвору гідрату: SrО+Н2 ПРО=26280 м. к., теплота розчинення Sr(OH)2.8H2O + Aq=l4640 м. в. 100 частин насиченого розчину містять Sr(OH)2.8H20 при 0°-0,90 ч., при 20°- 1,74 ч., при 100°- 47,71 ч.