царем ‘ранцем I у графську г≥дн≥сть –имськоњ ≥мпер≥њ, а в 1798 г. правитель ѕавло I зв≥в його й у графи –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ≤з загибеллю його нащадка ѕавла (1817 г.) чолов≥че потомство його згасло, ≥ графський титул переб≥г, що одруживс¤ на дочц≥ ѕавла ќлександровича, Ќатал≥њ, —ерг≥ю √ригоровичу —. (1817 г.). ¬ 1826 г. був зведений у графську г≥дн≥сть ними. ƒуже хочетьс¤ п≥дкреслити те, що миколою I ≥ онук барона ћиколи √ригоровича, √ригор≥й ќлександрович. —. внесен≥ в V ч. родов≥дних книжок у губерн≥¤х ѕермськоњ, ¬ологодськоњ, Ќижегородськоњ, ¬¤тской ≥ —. ѕетербурзькоњ. √ерб початкових граф≥в —. пом≥щений у «агальному –ос≥йському √ербовнику на стор. 33, ч. I, а других- у частин≥ X, п≥д є 12.
Ѕ≥льш прим≥тн≥ з≥ —трогановых: —емен »оанникиевич ≥ його плем≥нники ћаксим якович ≥ ћикита √ригорович особливо в≥дом≥ покликанн¤м в 1578 г. волзьких козак≥в, з ™рмаком “имоф≥йовичем на чол≥; до них вони приЇднали й власних найманих людей, постачили знар¤дд¤м, порохом, свинцем, прапорами, пров≥антом ≥ ≥ншими запасами, ≥ вислали на завойован≥ —иб≥ру. Ќе дл¤ кого не секрет те, що коли фуррор виправдав њхнЇ п≥дприЇмство, —емен одержав в 1582 г. "величезну й малу —≥ль на ¬олз≥", а його плем≥нники - право безмитноњ торг≥вл≥ у вс≥х м≥стах, √ригор≥й ƒмитрович (1656-1715) з 1688 г. зробивс¤ одноособовим владетелем ус≥х величезних великопермских, зауральських, сольвычегодских, устюжских ≥ нижегородських маЇтк≥в. Ѕ≥льш≥ його засоби давали йому можлив≥сть ви¤вл¤ти ѕетру I значну допомогу п≥д час ѕ≥вн≥чноњ в≥йни, близько 1701 г. в≥н на своњ засоби спор¤див два в≥йськових фрегата. ƒружина його, уроджена Ќовосильцева, була первою статс-дамою при двор≥. ћаЇтку √ригор≥¤ —. були ще зб≥льшен≥ ѕетром I по восьми жалуваним грамотам, так що в одн≥ лише пермських волод≥нн¤х у нього було "на особу" 44643 ч≥л., так 33235 ч≥л. "у перегонах ≥ у св≥т≥, що скитающихс¤". —ерг≥й √ригорович (17071756), барон, генерал-лейтенант, скориставс¤ доброзичлив≥стю ≥мператриц≥ ™лизавети ѕетр≥вни й р≥знивс¤ найр≥дшою доброд≥йн≥стю; в "јкадем≥чних ¬≥домост¤х", ≥з приводу його погибел≥, було сказано, "що в≥н око був сл≥пих, нога колченогих ≥ вс≥м був друг". Ћюбл¤чи мистецтво, в≥н заснував найбагатшу картинну галерею у власному будинку, вибудуваному в≥домим –астрелли. ќлександр —ерг≥йович (1733-1811), граф, нащадок попереднього, був незм≥нним сп≥врозмовником ≥мператриц≥ ™лизавети ѕетр≥вни. ¬ 1761 г. був висланий до австр≥йського двору й отут одержав графську г≥дн≥сть. ¬ 1766 г. у його будинку збиралис¤ депутати, вибран≥ в ком≥с≥ю з≥ складанн¤ проекту нов≥тнього укладенн¤. як член крайньоњ, в≥н особливо напол¤гав на пристроњ шк≥л дл¤ фермер≥в.  атерина II призначила його сенатором, ѕавло Iпрезидентом академ≥њ мистецтв ≥ директором сусп≥льноњ б≥бл≥отеки, ќлександр Iчленом головного правл≥нн¤ училищ ≥ мун≥ципальноњ ради. ” справах доброд≥йност≥ ≥мператриц≥ ћар≥њ ‘едор≥вни в≥н сприймав величезне роль. «аступник письменник≥в ≥ живописц≥в, в≥н займавс¤ нум≥зматикою, склав обширнейшую галерею картин, колекц≥њ естамп≥в, медалей, кам≥нчик≥в ≥ монет; крайн≥х у нього було вище 60000 екземпл¤р≥в.