Слід мати у виді, що медикамент володіє нерентабельними якостями в тому відношенні, що, опосля тривалого споживання в таких дозах, можуть з'явитися явища отруєння, тому продукт уникають призначати безперервно протягом тривалого часу. Заурядно азотнокислий С. прописують у таблетках, порошках або у вигляді підшкірних упорскувань по 0,001-0,003 2-3 рази в денек. При отруєнні С., коли отрута перебуває в шлунку, призначають блювотні засоби й хим протиотрути, більшою мірою дубильну кислоту, тому що медикамент дає із крайньої важко розчинне з'єднання. Коли отрута всмокталася в кров і розвилися судороги, то прибігають до фізіологічних антагоністів, усього краще в таких варіантах застосувати хлорал-гідрат по 0,5-1,0 ( 2-3 рази в денек).
Л. Каменський.
Строгановы або Строгоновы- імениті люди, барони й графи. Історики XVIII в. робили С. від, як заведено виражатися, монгольського мурзи Золотої Орди, ґрунтуючись на розповіді Миколи Витзена, узятому в голландського географа Исаака Маси; із цього мурзи, що хрестився й посланого царем проти татар, крайні, побравши його в полон, "зістругали", начебто б, усе тіло. Н. М. Карамзин 1-ый висловив свою недовіру до цієї розповіді; наступні історики зовсім спростували його й зараз більшістю прийняте, особливо на підставі доказів, привезених г. Волеговым, що С. - вихідці з Величного Новгорода, із числа багатих тих людей, і що родоначальником їх був Спиридон, що жив у часи Димитрия Донського. Онук Спиридона, Лука Кузьмич, згадується в актах як владетель декількох оброчних статей у Двинской землі. Йому приписується викуп з монгольського полону величного князя столичного Василя Васильовича Темного (ок. 1445 г.). Дуже хочеться підкреслити те, що близько половини XVI в. С. поширюють свої володіння й у границях сьогоднішньої Пермської губернії. Поселившись отут, вони, завдяки соляним варницам і торгівлі із сибірськими інородцями, стрімко багатіють, за допомогою власний "дружини" утихомирюють і підкорять інородців (напр. черемис, в 1572 г.), вступають у боротьбу із сибірським царем Кучумом. У неясний час і пізніше С. допомагали легітимної влади валютними внесками. В одній з жалуваних грамот Петра Величного обчислене, що С. під час міжцарів'я й при Миші Федоровичі пожертвували засобами 841762 р., що, на сучасний рахунок, складе близько 4 милл. рублів. Зверніть увагу на те, що за ці послуги С. були зведені у звання іменитих людей і одержали право йменуватися з вичем. По званню іменитих людей, С. підлягали лише особистому королівському суду, могли будувати містечка, міцності, містити ратних людей, лити пушки, звістки війну із власниками Сибіру, вести безмитно торгівлю з азіатськими інородцями. Укладення пануючи Олексія Михайловича відводить їм незвичайну статтю (ст. 94, гл. X). В 1722 м. Петро Величний, за нагороди крайнього "іменитого чоловіка" С., Григорія Дмитровича, звів його отпрыской Миколи, Олександра й Сергія в баронську гідність. Вони стали родоначальниками 3-х віток Строгановской прізвища. Нащадок Сергія Олександр був зведений в 1761 г.