По власній художності, особливо в описах природи, це- одне з найкращих добутків С. Завершується воно тим, що герой навічно відрікається від спілкування з людьми і їде "у відкрите море", прирікаючи себе на самітність. У новітніх власних добутках - "Легенди", "Шлях у Дамаск" - С. усе найбільше виявляє дуже нервову збудженість, що доходить те до манії переслідування, то до релігійного абсурду. Отут зауважується крутий поворот убік християнства й смиренності, заперечення колишньої гордині. С. зберіг колишню силу художнього зображення, але ідеологічні його плани стають переплутаними. У загальному С. - один із самих унікальних сучасних письменників, помітний поборник індивідуалізму, що нерідко доходить до крайності й злитком схильний до однобокого світла життя. Увесь його добутку (не вважаючи вище наречених він написав ще гарну драму "Маргит, дружина кавалера Бенгста", сатирові "Червонувата кімната", містерію "Олоф" і ін.) переведені на німецький і на франц. мови; драми і якісь повісті є й у російському перекладі.
З. Усім відомо про те, що венгерова.
Стрихнін C21H22N2O2 - належить до групи алкалоїдів, одержуваних із плодів чилибухи (Strychnos nux vomica); не вважаючи того, зустрічається й у плодах рослин Strychnos Ignatii, Strychnos Ticute і в Lignum columbrium. Виділений С. із плодів чилибухи в перший раз французькими вченими Пеллетье й Каванту. У насіннях чилибухи стрихнін перебуває в консистенції з іншим алкалоїдом- бруцином; для одержання С. у чистому стані плоди кип'ятять із розведеним спиртом, із придбаної спиртової витяжки відганяють спирт, а до, що залишився аква розчину додають свинцевого цукру, при всім цьому більша частина домішок осаджується, у розчині ж залишаються практично незаплямовані алкалоїди й маленький надлишок свинцевого цукру, який просто віддаляється пропущенням через розчин сірчистого водню. Звільнений таким образом від свинцю розчин змішується з надлишком магнезії й залишається стояти годин 12; при всім цьому С. осаджується вкупі із бруцином і надлишком магнезії, осад екстрагується спиртом і із придбаної спиртової витяжки при концентрації її осаджується спочатку С. і потім уже суміш С. із бруцином. Для кінцевого чищення С. кристали його обробляють азотною кислотою й отриману, порівнянне важко розчинну сіль азотної кислоти перекристаллизовывают пари раз із жаркої води. Незаплямований С. кристалізується в ромбічних призмах, плавиться при 268, при 5 мм. тиску вирує без розкладання при 270, обертає промінь поляризованого світла на ліво, дуже не багато розчинний у прохолодній воді (1:7000) і порівнянне відмінно розчиняється в киплячому спирті. С. має дуже гіркуватий смак і представляє один із самих потужних рослинних отруйних речовин, тому роботи з ним дуже небезпечні й, можливо, це є однієї з обставин, чому дотепер формула будови С. ще не встановлена. По власному хим вдачі С. представляє одноосновний луг і, по дослідженнях Тафеля, можна допустити, що С. має одну групу NH, інший же атом азоту, можливо, має третинна вдача і його головні характеристики масковані близькою присутністю негативної групи З.