У наших розкольників слова св. Єфрема служать настільними книжками, до яких вони звертаються у всіх незрозумілі пт. Слово Палладія Мниха: " Про друге настання Христове, про С. суді й майбутньому борошну" написане під впливом слів св. Єфрема й у власний чергу послужило джерелом для інших творів: майже всі риси подібності із сиим словом можна відшукати в "Ходінні Богородиці по борошнах" і інших сказаннях, особливо в картині З. суду, написаної Мнихом Григорієм у житії Василя Новітнього. Як слово Палладія було всепоширено в старій Русі, про це свідчить багатство духовних віршів, що з'явилися під його впливом. У творі Мниха Григорія зображений не тільки лише трибунал загальний, при кінці миру, але й трибунал особистий, по погибелі кожної людини. Григорій оповідає, як він, за допомогою св. Василя Новітнього, удостоївся в баченні побачити С. трибунал і як пізніше зцілився від власних згубних для душі коливань. До джерел, під впливом яких зложилося житіє Василя Новітнього, належать також книжка Ера й слова Кирила Олександрійського, і Макария Величного. У старій Русі воно було надзвичайно всепоширене; величезна кількість його списків розсіяні по всіх кінцях Рф. Не тільки лише в XVII, але навіть в XVIII і XIX вв. воно листувалося й прикрашалося достатком мініатюр. Під його впливом написане "Слово про небесні сили, що заради створена людина", поміщене Калайдовичем в "Монументах словесності XII століття під № Хii-М. Його приписують Авраамею Смоленському, який, за свідченням його жизнеописателя, обожнював найближчим часом життя власної розмовляти про розлучення душі з тілом, про митарства, її, що очікують і т.п. "Слову про небесні сили" повинні своїм походженням і майже всі духовні вірші. Див. В. Цукрів, "Эсхатологические твору й сказання в давньоруській писемності й вплив їх на народні духовні вірші" (Тула, 1879).
Дійство С. суду в Столичній Русі відбувалося в недельку (неділя) Мясопустную архієреєм, і тому бувало не у всіх городках, а лише в тих, де перебував архієрей. Зрозуміло, що воно бувало в Москві, Новгороді, Вологді. У грецькій церкві чин дійства С. судна став відбуватися не раніше VIII століття. У який час і ким установлене здійснення його в російській церкві - з точністю незрозуміло; неодмінно тільки, що воно відбувалося в першій половині XVII стіл. У Москві його робив сам патріарх, нерідко в присутності пануючи. Правитель Олексій Михайлович, за винятком деяких років, повсевременно перебував при дійстві. Опосля погибелі Олексія Михайловича вихід царів до дійства бував зрідка. У царювання Петра I здійснення дійства закінчилося: патріарх Адріан висилав його в крайній раз в 1697 г. Дійство С. суду відбувалося, приемущественно, поза храмом, за вівтарем (у Москві- за вівтарем Успенского собору, у Новгороді- близько церкви Богоотец Иоакима й Ганни). Дуже хочеться підкреслити те, що час від часу, але, дійство відбувалося в Москві в самому храмі. У всякому разі, для здійснення його влаштовувалося особливе місце. Ключари за два денька посилали охоронців на майстерні плотничий двір для пристрою козла ( тобто рундука, подмостков), а потім на казенний двір, для оббивки його червонуватим сукном.