Заголовок Римського королівства "антихристовим" свідчить уже про поділ церков на східну й західну: воно коштує вкупі з вавилонським, мидийским і перським - представниками старого язичества. По гласу труби архангела земля й море, труни й тварини, риби й птаха повертають назад тіла покійних,- тут же правда кривду стріляє, і кривда пала з жахом. Посередині повсталих видний одна людина з розпростертими руками; він не знає, куди йому йти, до вибраних або загиблим, тому що половину власного життя він провів праведно, а пізніше грішив. По вирокові Судії тягнуться ланцюгом у пекло люди різних звань і станів: ігумени й ігумені, старці й попки, князі, бояри, судді немилостиві й несправедливі: усе обертаються назад і ридають. "А духовні люди йдуть у пекло, які не радели про власну череду й про власний порятунок. За ними йдуть юні люди, які не дотримували заповідей Божиих, не почитали батьків і матерів, і до подружньої комбінації блудно жили; самі наги, з'єднані по ногах". Сатана однієї рукою тримає кінець ланцюга, а інший Іуду з гаманцем. З пащі пекла визирає Вельзевул; під ним написане: "сатана й диавол, иже є брехливий пророк антихрист, буде свержен в озеро полум'яне й усе з ним, що творять волю його". Аж унизу виду пекельні борошна: там повішені лихвар за жадібні руки, інсинуатор за зломовну мову та ін. В оригіналі так описуються, як випливає, так і зображувалися на видах, борошна на С. суді: "Усім освяченим чинам і старцям согрешившим казан вирує; борошно інсинуатор ам: за мову повішені, а танцюристи за пуп; борошна татям і розбійникам: за ноги підвищені у вогонь; борошно князям і боярам і арбітрам несправедлив- черв'як, що неусыпающий; мука лихву емлющим и сребролюбцамбесы им в гортань льют растопленное золото и серебро; а они посиживают и не желают пити, отворачиваются, а бесы шемпами их А які творили блуд з попадями й старицами, із просфирнями й з кумами й сестрами- повішені у вогні за хребет". З наведеного змісту картини С. суду ми спозираємо, що вона обымает собою весь стан людини й населення землі в загробному світі, як по погибелі (митарства), так на загальному суді й опосля суду, навіть більше цього: вона, зображуючи королівство антихриста, захоплює й крайні деньки цього миру. Маючи в підставі Свящ. Писання, вона в подробицях власних коштує в самому тіснуватому зв'язку з тими сказаннями про С. суді, які більшою мірою були всепоширені в старій Русі. Із творів про С. суді особливо всепоширені були в старій Русі слова св. Єфрема Сирина, слово Палладія Мниха, житіє Василя Новітнього й "Слово про небесні сили, що заради створена людина". Зі слів св. Єфрема Сирина три тільки присвячені цьому предмету: " Про загальне воскресіння й другому настанні Добродії нашого Ісуса Христа", "На сумлінний хрест і 2-ое пришестя" і "На 2-ое пришестя Добродії нашого Ісуса Христа". Особливо ретельно крайнє. Картинність зображення, величезна кількість епізодів, твердої підстави для яких немає у Свящ. Писанні- відмітні риси цих слів Єфрема Сирина, які конкретно тому й подобалися давньоруським читачам.