ХXV, 41). Вірування в С. трибунал було в християнській церкві загальним і звичайним. Доказом цьому служать початкові знаки особистих прадавніх церков, наприклад ієрусалимської, римської, антиохийской, кесарие-палестинської й кіпрської, до складу яких заходив і член про друге настання Христовому в славі для суду живих і мертвих. Звідси він перебіг у знак никео-цареградский. Пастирі й учителі церкви й самі твердо зберігали, і іншим, починаючи з апостольських часів, безперериване передавали всесвітню віру в майбутній загальний трибунал. За словами св. Полікарпа Смирнского, "хто буде говорити, що немає ні воскресіння, ні суду, той первісток сатани". Християнські апологети вказували язичникам, як на істотну рису релігійних вірувань християн, на їхню тверду й безперечну віру в майбутній трибунал і вічне по заслугах кожного мздовоздаяние, якась віра може розташовувати до деланию 1-го гарного. але ніяк не злого (св. Иустин Страждалець, Феофіл Антиохийский, Тертуллиан, св. Як би це було не дивно, але ириней, св. Купріян). Див. єпископ Сильвестр, "Досвід православного догматичного богослов'я" (т. V, Київ, 1891).
Із усіх зображень, сюжетом яких були крайні деньки миру, С. трибунал і майбутнє життя, на першому місці зобов'язано поставити картину С. суду, яка кооперувала усередині себе всі ці дії. Значення цього зображення було величезне в старій Русі; їм проповідник християнської віри схилив князя Володимира до прийняття християнства. Ні сумніву, що така ж потужну дію робила вона й на люд як в еру прийняття християнства, так і в наступний час: тому вплив її на народну поезію неодмінно. Необхідно відзначити те, що зміст картини С. суду, по оригіналу, наступне. "У середині- так починає оригінал- представляти картину С. суду; меж світлим і темним королівством, у хмарі сили Бог Батько на престолі слави, оточений херувимами, близько Нього в сяйві Нащадок, осяяний Св. Духом, благословляється від Батька на відзначення того, що "Бог Батько трибунал над миром дає Нащадкові". По одну сторону Добродії Саваофа Горний Єрусалим, королівство небесне, де Ісусу Христу й Божией Мами мають бути лики преподобних дружин, страждальців, страстотерпцев, преподобних батько, святителів, пророків; у райських воріт на охороні ангели з оголеними клинками. Можливо й те, що на звороті ангели світла скидають у пекло ангелів тьми, що перетворилися в козлів, свиней і інших звіриних; з ними вкупі летять у пекло й престоли- знамення їх панування. Далі є святкове одкровення правди Божией. Господь воссел судити на престолі слави власної, близько престолу коштують Пресвята Богородиця й Предтеча; при підніжжі Його предки Адам і Єва. Близько престолу слави Христової ликостояния ангелів, з яких двоє вгорі й двоє понизу сзывают гласом трубним на трибунал усе племена й народи; по обидві сторони Судії посиживают на 12-ти престолах дванадцять апостолів з отверстыми книжками в руках, як знаменнями їх проповіді й посланничества. Під престолом Господнім на іншому престолі, покладена заавесь і книжка ради волі Божией, розігнута на словах: "приидите благословеннии Батька мого".