знову вступав у свою посаду. Усього важливіше було право З, скликати народні збори (ius cum роpulo agendi), які, за пропозицією С., затверджувало кошторис військового відомства, і вирішувало майже всі вопросцы зовнішньої політики (висновок договорів, оголошення війни та ін.). Крім законодавчих функцій, С. мали широке коло адміністративних зобов'язань військового, судової й грошової вдачі. Вони робили набір війська з людей і союзників, були виконавцями договорів, клопотали про дотримання клятв і релігійних формальностей при висновку договорів, розпоряджалися кошторисними сумами, надзвичайними вступами ( з видобутку, штрафів і сплати за конвоювання під час війни комерційних судів), відповідали за поставку хліба в Афіни, призначали триерархов, вели процеси, пов'язані з розподілом триерической повинності, мали верховні нагляд за діяльністю симморий і розбирали спірні справи про стягнення прямої податі на військові потреби. Крім руководительства згаданими діями, С. мали карну юриспунденцию у військових справах ( за обвинуваченням у неучасті в поході, дезертирстві, боязкості) і право накладати покарання, включаючи смертну кару ( за зраду), а також нагороджувати: за поданням С. ховали на рахунок країни особи, що впали на бойовище. Як розподілялися ці функції меж членами колегії, з точністю сказати важко. По Аристотелеві (Ajhnaiwn politeia, с. 61), один із С. (імовірно- вищий) обирався до гоплитам, один для охорони країни, два для Пирея, один для симморий; інші 5 посилали в похід, коли того домагалися події. Згадуються ще С. для изготовлений до війни, для найманих військ, для флоту. Зовнішніми знаками відмінності С. були хламида й віденок. Вони мали ушановане місце в театрі, брали участь у процесії на Панафинейском праздничке, мали казенний стіл в strathghion і пританее; за особливі відмінності С. нагороджувалися скульптурами. У варіантах особливо принципових і під час небезпечних війн С. одержували ще величезні можливості й могли діяти самостійніше без підготовчого розв'язку й згоди ради й народних зборів (strathgoi autocratorev). см. Gilbert, "Beitrage zur innern Geschichte Atticas im Zeitalter des Peloponnesischen Krieges" (стор. 1-72, Лпц., 1877); Beloch, "Die Attische Politik seit Pericles" (Anhang I, стор. 265-330, Лпц., 1884); Droysen, "Bemerkungen uber die Attischen Strategen", в "Hermes" (IX, Б., 1875); Fickelscherer, "Das Kriegswesen der Alten" (Лпц., 1888); Fischer, "Quaestionum de praetoribus Atticis Saec. V et VI Specimen" (Кенігсберг, 1881); Hauvette-Besnault, "Les strateges Atheniens" (Пара., 1885); Swoboda, "Die politische Stellung der atlischen Strategen" в "Rhein. Mus." (XLV, 1890); Wilamowitz-Mollendorff, "Aristoteles und Athen" (Б., 1893).
Н. О.
Страус африканський (Struthio) - один з пологів гладкогрудых птахів, що утворює самостійне сімейство двопалих С. (Struthionidae), характеризується маленький плоскої головою з большенными очима, постаченими ресничками на верхньому столітті, відкритими нагими вухами, плоским прямим дзьобом, з роговим пазуром на надклювье й 2-мя шпорами на крилах.