Віолончелі. вышедшие з рук його, різняться чудовими плюсами; їхній тон співучий, гарн вроди, що видається.
Н. С.
Страстоцвет (Passiflora)- Рід рослин із сем. страстоцветных, що містить усередині себе до 250 видів, з яких більша частина живе в тропічній Америці, особливо в Бразилії й Перу, деякі види зустрічаються в тропічній Азії й Австралії, а один вид на про-ве Мадагаскарі. Сюди належать травички або кущі з лазячим стеблом і черговими цільними або пальчатолопастными листами. Квіточки більші, здебільшого прекрасні. Соковиті плоди майже всіх видів С. уживаються в їжу. Якісь види розводяться, як декоративні рослини, у кімнатах або оранжереях; найбільш міцні з них, конкретно P. coerulea і incarnata, уже в середній Європі, а тем найбільше на Півдні можуть переносити зиму й розводитися на відкритому повітрі. Види С. були занесені в Італію спочатку XVI стол. і називалися Granadilla, тому що їстівні плоди рівнялися із гранатами. Наприкінці XVI стол. католицькі патери почали відшукувати у квітах С. емблему страждань Христа, при чому коронку диска асоціювали з терновим вінцем, три булавовидных стовпчика- зі цвяхами хреста, а в 5 тичинках спозирали вказівка на 5 ран Ісуса Христа. Це зіставлення й подало привід до найменування рослини Passiflora, тобто С.
С. Коржинский.
Стратег (strathgov)- у старих греків посада головнокомандуючого військом, що завідував у теж час зовнішніми справами країни й частково грішми, включаючи судову владу по всіх позначених галузях керування. Посада С. була повсюдною: так ми маємо відомості про існування її в Ионийских городках Малої Азії ( наприкінці VI століття), в Аргосе, де було 5 С., у Сиракузах, Беотии, і т.д.; не вважаючи того, згадуються стратеги як представники союзів (аркадского, акарнанского, эпирского, ахейского, этольского, фессалийского та ін.). У Єгипту при Птолемеях і в еру римського панування, С. були намісниками номов і стояли під начальством эпистратегов 3-х округів Єгипту. В Афінах стратегія була вищої гос посадою завдяки здатності впливати на законодавство й праву обіймати посаду кілька раз попорядку (напр., Перикл був С. попорядку 15 років, Фокион- 45 раз протягом життя). Із часу Клисфенова законодавства стратегів було, по числу фил, 10, і це число стрималося, поки була колегія ( до 52 або 42 г. до Р. Хр.). Не вважаючи звичайної кваліфікації, яка пред'являлася до всіх афінських магістратів, С. був повинен мати власність в Аттиці ( при Драконові- більш 100 хв) і легітимних отпрыской у віці не молодее 10 років. У С. вибиралися заурядно особи старше 40 років. При Клисфене С. вибиралися по филам, з кожної по одному; в IV століттю вибір С. відбувався в народних зборах. У денек вступу на посаду С. приносили присягу; по додаванню посади вони звітували; не вважаючи того в кожну пританию виконувалося перевірочне голосування (epiceirotonia), для службової ревізії. Коли щодо когось голосування давало дурний підсумок, справу розглядалося в народному суді й відповідно до призначалося покарання; у випадку виправдання, такий С.