Учителем С. був і перипатетик Ксенарх; справа в тому, що послідовники Аристотеля також цікавилися географією й успадковували від власного вчителя якісь загальні положення по цьому предмету. Найбільший вплив на С. мали стоїки, з них реально етичним усвідомленням Гомеровских поем. Щодо цього наиблежайшим прототипом для С. служив Полибий. Твір Полібія С. продовжував у широкій історичній праці: "Історичні записки", що полягав з 43 книжок: дії римської історії, починаючи з руйнування Карфагена (146 до Р. Хр.) і кінчаючи можливо битвою під Акциуме (31 до Р. Хр.), становили предмет цього твору, до нас, що не дійшов, але, що згадується Страбоном у його "Географії". Страбон увійшов у славу не швидко; за те найбільш пізня стародавність високо шанувала його, як географа по перевазі, і плоскошарие С., з маленькими лише змінами з боків, утримувалося до V в. нашої епохи. Усі 17 книжок "Географії" С. збереглися практично повністю, у большенном числі списків, дуже попсованих і не висхідних далі кінця X ст. Найкращий зі списків (Parisinus n° 1397 А) містить лише 1-ые 9 книжок; усі 17 книжок, але з величезним числом пробілів, особливо в VII кн., містить Parisinus n° 1393; незначущі заповнення пробілів дає не дуже давно відкритий Коццой пергаментний перелік, про який див. вступ A. Мищенко до перекладу С. З долею Страбоновского тексту й з відносною гідністю його списків знайомить критичне видання Крамера. Не вважаючи повного тексту, збереглися так назыв. скорочення або добування, виготовлені з кінця Х у. і нерідко службовці до заповнення пробілів. Завдяки сиим скороченням суттєво заповнена загублена частина VII кн., присвячена Македонії й Фракії. З 17 книжок "Географії" дві 1-ые становлять уведення й містять у для себе, здебільшого у вигляді полеміки з попередниками, виклад керівних понять С. про землеописании, як філософської науки, про корисність географічних знань для всякого освіченого людини, особливо для проводиря й правителя; величезне місце займає критика Эратосфена й захист проти нього Гомера, як найбільшого з письменників і відносно географії, також захист Эратосфена проти Гиппарха по вопросцу про зміні аква й сухої поверхні землі; відразу даються виправлення до Эратосфену у визначеннях розміру землі, довжини й ширини її, розподілі її на три частини йт.и., критика навчання Посейдония й Полібія про пояси землі й т.п. Кінець уведення присвячений викладу власних поглядів С. на предмет землеописания, на необхідність для географа підготовчого знайомства з фізикою й арифметикою і т.д. Фактично описова географія починається з III книжки, при чому вісім книжок (III-X) зайняті Європою, 6 книг- Азією (ХI-XVI), крайня (XVII)- Африкою. В описі Європи, що починається з Іберійського напівпро-ва, творець усього подольше зупиняється на Елладі й прилягаючих про-вах, присвячуючи їм три книжки (VIII, IX і X); опис Еллади починається з Пелопоннесу, кінчається Этолией, Акарнанией і овами. Величезною увагою С. користується також Італія, з околишніми про-вами (кн. V
- VI). В III кн.